Постанова
Іменем України
13 червня2019 року
м. Київ
справа № 486/489/16-ц
провадження № 61-5975св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2,
відповідачі - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, Приватний нотаріус Арбузинського нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Людмила Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року у складі судді Кірімової О.М. та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року у складі колегії суддів: Лівінського І. В., Данилової О. О., Шаманської Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заяви та договору дарування недійсним, треті особи: орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, приватний нотаріус Арбузинського нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л. М.
Позовна заява мотивована тим, що позивач та відповідач ОСОБА_4, перебуваючи у зареєстрованому шлюбі, разом придбали виробничі будівлі, розташовані по АДРЕСА_1, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_4
26 червня 2015 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_3 договір дарування, за яким подарував останньому зазначене нерухоме майно. При цьому, позивач надала згоду на таке дарування.
Посилаючись на те, що ОСОБА_4 шахрайським шляхом примусив її дати дозвіл на дарування вказаного нерухомого майна ОСОБА_3, обіцяючи надати їй житлове приміщення, тим самим ввів її в оману з приводу придбання житла, а також на те, що цей правочин порушує публічний характер, просила суд визнати заяву про надання згоди на дарування нерухомого майна недійсною. Крім того, як наслідок недійсності вказаної заяви, просила визнати недійсним договір дарування.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання заяви та договору дарування недійсним з моменту вчинення, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватний нотаріус Арбузинського нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л. М., відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що позивач просила визнати вчинену нею заяву про згоду недійсною на підставі ст. 230 ЦК України (тобто таку, що вчинена під впливом обману), однак вказана норма статті не може поширюватись на односторонні правочини, яким є зокрема вказана заява про згоду.
Що стосується оспорюваного договору дарування нерухомого майна, укладеного ОСОБА_4 26 червня 2015 року на користь ОСОБА_3, на думку суду, відсутні підстави для визнання його недійсним, оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору дарування, а тому, за її позовом він не може бути визнаний судом недійсним.
Короткий зміст ухвали апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що вказана заява про надання згоди на відчуження майна є одностороннім правочином, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей правочин не може бути визнаний недійсним за правилами ст. 230 ЦК України.
Крім того, оскільки позивачка зазначала підставою недійсності договору дарування лише недійсність вказаної заяви, а в задоволенні таких відмовлено, не підлягають задоволенню і вимоги про визнання недійсним спірного договору дарування.
Доводи апеляційної скарги про те, що заява про надання згоди одного з подружжя на відчуження спільного майна подружжя, не є правочином, не можуть братись до уваги, оскільки характерною ознакою цієї заяви, є виникнення цивільних прав та обов`язків внаслідок волевиявлення лише одного суб`єкта цивільного права - позивачки, як одного з подружжя. Саме така ознака притаманна одностороннім правочинам.
Доводів щодо недійсності спірних правочинів з підстав, передбачених ст. 228 ЦК України, апеляційна скарга не містить.
Інших доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм цивільного законодавства, апеляційна скарга також не містить.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У вересні 2016 року ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, подано до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 22 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Миколаївської області від 18 серпня 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_2, в повному обсязі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанції виходили з того, що заява про згоду на дарування нерухомого майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, є одностороннім правочином, який неможливо визнати недійсним на підставі ст. 230 ЦК України.
Такий висновок судів першої та апеляційної інстанції не ґрунтується на законі, є цілком надуманим, таким, що підмінює поняття правочину та документу, який пов`язаний з оформленням договорів про відчуження майна та фактично є простим підтвердженням того факту, що один з подружжя діє за згодою іншого.
Оскільки заява про надання згоди на відчуження спільного сумісного майна була під впливом обману, вона не може вважатися вільним волевиявленням позивача, а її згода не спрямована на відчуження майна без отримання компенсації за це майно, то можна вважати, що ОСОБА_4 подарував спільну сумісну власність подружжя без згоди ОСОБА_1 та не повідомив їй про те, що ніякої компенсації за цей дарунок вони не отримують. А відтак, позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування, формально не будучи стороною такого договору.
Узагальнені доводи відзивів на касаційну скаргу
17 листопада 2016 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - приватного нотаріуса Арбузинського нотаріального округу Миколаївської області Грицаєнко Л. М. надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1
У письмових запереченнях Грицаєнко Л. М. зазначила, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
17 листопада 2016 року на адресу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1 . У письмових запереченнях представник відповідачів зазначив, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані рішення залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою і витребувано цивільну справу № 486/489/16-ц з Арбузинського районного суду Миколаївської області.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів". Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.