Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
справа № 320/7672/17
провадження № 61-7183 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Українська залізниця",
представник відповідача - Галагур Зоя Андріївна,
третя особа - начальник структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філія "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" Дядченко Юрій Юрійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2018 року у складі судді Бахаєва І. М. та постанову Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кочеткової І. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця"), третя особа - начальник структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" Дядченко Ю. Ю., про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що з 26 вересня 2001 року він працював слюсарем у структурному підрозділі "Мелітопольське локомотивне депо" філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", а з 30 березня 2006 переведений машиністом тепловозу цеху експлуатації. 19 вересня 2017 року наказом структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філія "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" № 296/ос його звільнено з роботи на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України за вчинення дій, що дають підстави для втрати довір`я до нього з боку уповноваженого власником органу. У цей же день відповідач видав йому наказ про звільнення та трудову книжку, провів розрахунок при звільненні.
Вважав своє звільнення незаконним, оскільки такими діями відповідача порушено його трудові права, він не є працівником, на якого при звільненні розповсюджується дія статті 41 КЗпП України, договір про повну матеріальну відповідальність з ним не укладався. Профспілковий комітет відмовив у розірванні з ним трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу у зв`язку із необґрунтованістю підстав для звільнення.
У наказі відповідача про його звільнення зазначено, що "машиністом тепловозу ОСОБА_1 не зроблено докладний запис у журналі форми ТУ-152 стосовно витрати палива та передачі інших матеріальних цінностей, не проставлена дата, час і підпис". Проте вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки відповідно до копії маршруту, який він отримав одразу після звинувачень відповідача, вбачається, що такий запис зроблено згідно з Інструкцією з технічного обслуговування електровозів і тепловозів в експлуатації, Інструкцією локомотивної бригади, затвердженою наказом ПАТ "Українська залізниця" від 22 листопада 2004 року № 876/ЦЗ. У спірному наказі відповідача про його звільнення вказано, що "дії машиніста тепловозу ОСОБА_1 дають підстави для умов і причин, що сприяють скоєнню злочину, а саме: крадіжки матеріальних цінностей з локомотиву.", але вказані умови і причини скоєння злочину не були встановлені у порядку, передбаченому законодавством, такі твердження особисто начальника Локомотивного депо є припущенням, які не можуть бути причиною та підставою для висновків щодо скоєння ним крадіжки. Крім того, відповідач у наказі про звільнення вказав, що вищезазначені випадки стали можливими через невиконання ним, як машиністом тепловоза та помічником машиніста - ОСОБА_3 . своїх посадових обов`язків у частині збереження матеріально-технічних засобів, забезпечення схоронності вантажів і багажу, вживання заходів до запобігання випадкам їх розкрадання, втрат, пошкоджень та псування.
Проте відповідачем не вказано, у чому саме полягало невиконання ним посадових обов`язків. Таким чином, він не є працівником, який безпосередньо обслуговує товарно-матеріальні цінності, а, отже, до нього не можна втратити довір`я. У спірному наказі відповідача не вказано, чим підтверджується факт розкрадання майна, чи було таке розкрадання, яким чином роботодавець визнав саме його винним у розкрадання майна, чим це підтверджується, також не вказано у чому полягають його неправомірні дії та не встановлено причинно-наслідковий зв`язок між його діями та негативними наслідками.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді машиніста тепловоза цеху експлуатації структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 09 листопада 2018 року про виправлення описки, позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді машиніста тепловоза цеху експлуатації структурного підрозділу "Мелітопольське локомотивне депо" філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця". Стягнуто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 19 вересня 2017 року по 08 листопада 2018 року у розмірі 223 408 грн 65 коп. з урахуванням податків та обов`язкових зборів. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць у розмірі 16 791 грн 15 коп. допущено до негайного виконання. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту причетності позивача, як машиніста тепловоза, до спроби розкрадання дизельного пального на підставі виявлених 22 серпня 2017 року у локомотиві у депо м. Бердянська пластикових пляшок, заповнених дизельним пальним. Проте саме винні дії працівника дають підстави для його звільнення відповідно до пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Згідно з протоколом засідання профспілкового комітету Мелітопольського локомотивного депо від 15 вересня 2017 року № 22 згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП Українине надано, оскільки він не підпадає під дію вказаної статті, договір про матеріальну відповідальність з ним не може бути укладений, відповідачем не надано конкретних доказів вини працівника у скоєнні злочину, кваліфікація дій робітника встановлюється виключно вироком суду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 27 лютого 2019 року апеляційна скарга ПАТ "Українська залізниця" залишена без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідними доказами не підтверджено вину ОСОБА_1 у вчиненні протиправних дій навмисно або унаслідок необережного ставлення до виконанні своїх обов`язків, які дають підстави для його звільнення на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України. Крім того, належними та допустимими доказами не підтверджено причетність позивача, як машиніста тепловоза, до спроби розкрадання дизельного пального, оскільки вказана перевірка від 22 серпня 2017 року була здійснена через 8 годин після закінчення робочої зміни за відсутності машиніста і помічника машиніста, після здачі ними локомотиву черговому по депо, а акт виконання раптової перевірки від 22 серпня 2017 року складений не повноважним складом. Крім того, 23 серпня 2017 року по цьому факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, в якому підозрюваних у вчиненні злочину осіб не встановлено. Профспілковим комітетом згоди на звільнення позивача не надано, у тому числі у зв`язку з тим, що відповідачем не надано конкретних доказів вини працівника у скоєнні злочину, кваліфікація дій робітника встановлюється виключно вироком суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" просить оскаржувані судові рішення скасувати й направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що виконуючий обов`язки заступника начальника служби локомотивного господарства та начальник відділу ремонту служби локомотивного господарства, виконуючи перевірку стану безпеки руху, випадково знайшли у локомотиві ємкості з дизельним пальним та пусті спресовані ємкості, про що складено акт виконання раптової перевірки від 22 серпня 2017 року, який судом безпідставно не було взято до уваги.