ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №815/4818/15
адміністративне провадження №К/9901/41368/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015 (Головуючий суддя: Глуханчук О.В.)
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 (Головуючий суддя: Крусян А.В., судді: Вербицька Н.В., Джабурія О.В.)
у справі № 815/4818/15
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області
про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП) звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просила визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 29.05.2015: № 0021241701 про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку на 52763,14 грн. за основним платежем та на 13190,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 05.08.2015: №4227-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4228-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4229-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13.10.2015, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2016 позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 05.08.2015: № 4227-17; № 4228-17; № 4229-17.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 269, ст. 270, ст. 286, ст. 287, ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 11, 70, 71, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Доводи відповідача дублюють акт перевірки. висновки якого стали підставою для прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення позивачу суми грошового зобов`язання із земельного податку та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 15.05.2015 № 3203/15-53-17-1/2002810724. Згідно з висновками контролюючого органу позивачем порушені норми ст. ст. 269, 270, 286, 287, 288 ПК України, а саме: несплата земельного податку у сумі 52763,14 грн., у тому числі: за 2012 рік у сумі 12640,80 грн., за 2013 рік - 20061,17 грн., за 2014 рік - 20061,17 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем відносно позивача були прийняті податкові повідомлення-рішення від 29.05.2015: № 0021241701 про збільшення суми грошового зобов`язання із земельного податку на 52763,14 грн. за основним платежем та на 13190,78 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); від 05.08.2015: №4227-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4228-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.; №4229-17 про визначення податкового зобов`язання із земельного податку у сумі 20061,17 грн.
У судовому процесі встановлено, що позивачу на праві приватної власності належить нежилі приміщення підвалу загальною площею 3778,2 кв.м. за адресою: м. Одеса, пров. Мукачівський, 6.
За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 ст. 14 ПК земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 ст. 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 ст. 270 ПК об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Відповідно до пункту 286.1 ст. 286 ПК підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.