ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №804/2057/16
адміністративне провадження №К/9901/40674/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ"
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 (головуючий суддя: Павловський Д.П.)
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017 (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В.; Мельник В.В.)
у справі № 804/2057/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ"
до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ЗАВОД ПРОКАТНИХ ВАЛКІВ" (далі - позивач, ПАТ) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.12.2015 № 0004442201 про збільшення суми грошового зобов`язання із орендної плати за землю на 217093,48 грн. за основним платежем та на 108546,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.10.2016, залишеного без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.06.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати прийняті у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами норм пункту 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), та прийняти нове рішення про задоволення позову. За доводами касаційної скарги, судами не було враховано, що збільшення суми грошового зобов`язання із орендної плати було здійснено за межами строку давності.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання із орендної плати за землю та застосування штрафних фінансових санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 31.07.2015 № 107/04-61-22-5/00187375. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми підпункту 288.5.1 пункту 288.5 ст. 288 ПК України, а саме: занижено розмір податкового зобов`язання по орендній платі за землю у сумі 836849,70 грн. за 2012 рік, у зв`язку з обчисленням податкових зобов`язань із ставки, яка менше 3 % нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.12.2015 № 0004442201 про збільшення суми грошового зобов`язання із орендної плати за землю на 217093,48 грн. за основним платежем та на 108546,74 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (орендар) та Дніпропетровською міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з яким позивачу передано у строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельну ділянку площею 6,6765 Га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
За визначенням підпункту 14.1.136 пункту 14.1 ст. 14 ПК орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).
Відповідно до підпункту 14.1.147 цього пункту плата за землю справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Пунктом 274.1 ст. 274 ПК встановлено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 288.1 ст. 288 ПК підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Підпунктами 288.5.1 та 288.5.2 пункту 288.5 цієї статті встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об`єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об`єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом; в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.
З набранням чинності ПК річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.