ПОСТАНОВА
Іменем України
18 червня 2019 року
Київ
справа №826/9187/16
адміністративне провадження №К/9901/31102/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016 (головуючий суддя: Кобилянський К.М.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Желтобрюх І.Л., Безименна Н.В.)
у справі № 826/9187/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Проксіма" (далі - позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ), в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 № 0034401204 про зобов`язання сплатити штраф у розмірі 17574,21 грн..
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.09.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.01.2017 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 31.05.2016 №0034401204.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм: пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі - ПК), та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. За доводами касаційної скарги відповідачем було правомірно застосовано до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань.
Позивач не реалізував своє процесуальне право надання заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті камеральної перевірки від 12.05.2016 № 754/26-50-12-04-23, про порушення позивачем пункту 57.1 ст. 57 ПК України, а саме: порушено терміни сплати самостійно визначеного податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік у розмірі 175742,80 грн. - на 9 днів.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №0034401204 про застосування штрафу у розмірі 17574,21 грн. (10 % несвоєчасно сплаченої суми узгодженого грошового зобов`язання у сумі 175742,80 грн.).
Судами попередніх інстанцій встановлено, 02.03.2015 позивачем було подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік, в якій було визначено до сплати суму податкового зобов`язання у розмірі 178929,00 грн. При цьому, за 2013 рік переплата позивача з податку на прибуток становила на 605511,00 грн., яка виникла у зв`язку зі сплатою авансових внесків із податку на прибуток та обліковується контролюючим органом як переплата по авансовим внескам по податку на прибуток. Цю суму переплати позивач просив повернути згідно з листом від 13.03.2014. У зв`язку із нездійсненням повернення цієї суми податку на прибуток, позивач звернувся до відповідача із листами від 06.03.2015 № 15-16 та № 15-17, в яких просив частину переплати у розмірі 178929,00 грн. зарахувати в оплату податкового зобов`язання із податку на прибуток, визначеного згідно з податковою декларацією із податку на прибуток за 2014 рік, а 350000,00 грн. надмірно сплачених сум авансових платежів із податку на прибуток повернути. Разом із тим, згідно з інформацією, яка містилася в картці особового рахунку з податку на прибуток позивача станом на 11.03.2015 за ним рахувалась переплата в розмірі 3186,92 грн.
19.03.2015 відповідачем було здійснено перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший у сумі 178929,00 грн.
Пунктом 57.1 ст. 57 ПК встановлено, що платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з абзацом четвертим цього пункту платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, інститутів спільного інвестування, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують двадцяти мільйонів гривень) щомісяця, протягом дванадцятимісячного періоду, сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду. Сума щомісячних авансових внесків обчислюється у розмірі не менше 1/12 нарахованої суми податку на прибуток підприємств за попередній звітний (податковий) рік, зменшеної на суму сплачених авансових внесків з цього податку при виплаті дивідендів, яка залишилась не зарахованою у зменшення податкового зобов`язання з цього податку, без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступний дванадцятимісячний період. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань (абзац девятий пункту 57.1 ст. 57 ПК).
Відповідно до абзацу другого пункту 2 підрозділу 4 розділу ХХ ПК, платники податку на прибуток підприємств, які починаючи з 2013 року подають річну податкову декларацію відповідно до пункту 57.1 статті 57 цього Кодексу, сплачують у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за дев`ять місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Згідно з абзацом першим пункту 87.1 ст. 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.