ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
18 червня 2019 року
справа №826/7961/16
адміністративне провадження №К/9901/14953/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р.Ф.,
суддів - Гончарової І.А., Олендера І.Я.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон"
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 грудня 2018 року у складі судді Добрівської Н.А.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року у складі суддів Шурка О.І., Василенка Я.М., Кузьменка В.В.
у справі №826/7961/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аскон"
до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у місті Києві, Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-
У С Т А Н О В И В :
У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аскон" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України), Головного управління ДФС у місті Києві (далі - контролюючий орган), Державної податкової інспекції у Солом`янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - податковий орган), в якому просив визнати незаконними і скасувати рішення податкових органів та зобов`язати податковий орган включити відомості з поданої позивачем податкової декларації з податку на додану вартість за податковий період календарний місяць серпень 2015 року, доповнення та додатка №5 до цієї декларації до облікових даних щодо цього Товариства у інформаційних базах даних ДФС.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2019 року, в задоволені адміністративного позову відмовлено. При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства.
У травні 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
27 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та справу №826/7961/16 витребувано з Окружного адміністративного суду міста Києва.
07 червня 2019 року справа № 826/7961/16 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу від позивача до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 10 вересня 2015 року позивачем засобами поштового зв`язку направлено на адресу податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за серпень 2015 року з викладенням у її тексті доповнення та з додатком 5 та флеш носій з копіями записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронній формі.
В цей же день, позивачем на електронну поштову скриньку податкового органу надіслано податкову декларації з ПДВ за цей же податковий період - серпень 2015 року та додаток 5 до цієї декларації.
Зазначена декларація позивача з ПДВ за серпень 2015 року отримана податковим органом 10 вересня 2015 року та зареєстрована за №9188021521, додатку 5/Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів - вхідний реєстраційний № 9188021565.
Декларація, що надійшла від платника податків до податкового органу у паперовій формі 14 вересня 2015 року за цей же період не була прийнята ДФС України, про що повідомлено Товариство листом від 16 вересня 2015 року №24183/10/26-58-11-02-1.
Скориставшись правом на адміністративне оскарження рішення контролюючого органу, оформленого листом від 16 вересня 2015 року за №24183/10/26-58-11-02-1, позивач подав відповідні скарги до ГУ ДФС у м. Києві та ДФС України.
За наслідком розгляду зазначених скарг, ГУ ДФС у м. Києві прийняло рішення про результати розгляду первинної скарги від 22 грудня 2015 року №19415/10/26-15-11-03-11, а ДФС України - рішення про розгляд скарги від 26 лютого 2016 року за №4375/6/99-99-11-02-02-15, якими рішення (лист) податкового органу від 16 вересня 2015 року №24183/10/26-58-11-02-1 залишено без змін, а скарги Товариства - без задоволення.
Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.