Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 362/461/16-ц
провадження № 61-237св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Коротуна В. М., Крата В. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року у складі судді: Корнієнка С. В. та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Антоненко В. І., Фінагєєва В. О.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області в інтересах Головного управління Держгеокадастру у Київській області та Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся із позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування рішень сільської ради та державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року № 207-18-25 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 .
У подальшому рішенням Іванковичівської сільської ради від 25 березня 2009 року № 355-21-25 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 зазначену земельну ділянку та на підставі цих рішень відповідачу видано державний акт на право власності на землю серії НОМЕР_3, підписаний Іванковичівським сільським головою ОСОБА_2 .
Прокурор вказував, що земельна ділянка вибула з власності держави в особі Іванковичівської сільської ради протиправно, оскільки голова ради ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно, достовірно знаючи, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 не обговорювалось і не вирішувалось, склав та підписав завідомо підроблені рішення, а в подальшому державний акт на право власності на земельні ділянку. За вказані дії вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 КК України.
Прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області, з урахуванням збільшення позовних вимог, просив:
визнати недійсним рішення Іванковичівської сільської ради від 04 липня 2008 року та від 25 березня 2009 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1 ;
визнати недійсним рішення Іванковичівської сільської ради від № 355-21-25 від 25 березня 2009 року про затвердження відведення земельної ділянки в АДРЕСА_1 у власність ОСОБА_1 ;
визнати недійсними державний акт на земельну ділянку в АДРЕСА_1 серії НОМЕР_3 від 06 квітня 2009 рок та його дублікат серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2010 року;
визнати за державою в особі Іванковичівської сільської ради право власності на земельну ділянку в АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області № 207-18-25 від 04 липня 2008 року, у частині надання ОСОБА_1 дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, та № 355-21-25 від 25 березня 2009 року про його затвердження. Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_3 від 06 квітня 2009 рок та його дублікат серії НОМЕР_2 від 04 серпня 2010 року на право власності на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1, площею 0,25 га, розташовану в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий № НОМЕР_4, та скасовано їх державну реєстрацію. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Скасовано заборону № 11113655 від 26 квітня 2011 року в єдиному реєстрі забороні відчуження об`єктів нерухомого майна на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1, площею 0,2500 га, розташовану в АДРЕСА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, кадастровий № НОМЕР_4 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій мотивовано тим, що рішення ради про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки не приймалось, а тому у нього не виникло право на отримання спірного державного акту, який посвідчується право на земельну ділянку, як наслідок ці рішення та виданий на їх підставі державний акт необхідно визнати недійсним.
Суди зробили висновок про відсутність правових підстав для визнання права власності на спірну земельну ділянку за державою, оскільки після скасування державного акту на земельну ділянку, земельна ділянка повертається у власність територіальної громади у межах якої вона перебуває.
Аргументи учасників справи
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 31 травня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржені рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що заява про збільшення розміру позовних вимог не повинна була прийматися до розгляду, а тому розглянута по суті з порушеннями процесуального закону, оскільки позивачем не надано обґрунтування та документів, що підтверджували б наявність підстав для представництва ним в суді. Позивачем об`єднано в одне провадження самостійні вимоги, які не є однорідними. Збільшення розміру позовних вимог не може бути пов`язано з пред`явленням додаткових позовних вимог, оскільки відноситься до виду кількісного уточнення (зміни) предмету позову. Неналежним способом захисту є вимога позивача про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку без встановлення недійсності рішення органу місцевого самоврядування вимогам закону. Вимога позивача щодо визнання права власності на спірну земельну ділянку за державою є неправомірною, оскільки державі ця ділянка ніколи не належала, а належала Іванковичівській територіальній громаді, тому позов може бути подано лише якщо остання вважає, що її право власності було порушено, невизнано чи оспорено. Суди не врахували практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод, враховуючи, що ним не порушувались вимоги законів України під час отримання спірної земельної ділянки.
Короткий зміст ухвал суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2018 року справа призначена до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Колегія суддів відхиляє приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
Суди встановили, що рішенням № 207-18-25 від 04 липня 2008 року Іванковичівською сільською радою ОСОБА_1 був наданий дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки у власність площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1, а № 355-21-25 від 06 квітня 2009 року він був затверджений.
На підставі цих рішень органу місцевого самоврядування ОСОБА_1 був виданий державний акт на право власності на спірну земельну ділянку, площею 0,2500 га, кадастровий № НОМЕР_4, серії НОМЕР_3 від 06 квітня 2009 року.
03 квітня 2008 року ОСОБА_1 звертався із заявою на ім`я голови Іванковичівської сільської ради про виділення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку.
Вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 жовтня 2011 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, встановлено, що Іванковичівський сільський голова ОСОБА_2, здійснюючи відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" функції представника влади, тобто являючись службовою особою, всупереч вимогам статті 19 Конституції України, пункту 34 частини першої, статті 26, статті 42, частини другої 2 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту б статті 12 ЗК України, пункту 12 Перехідних положень ЗК України, у період з липня 2008 року по квітень 2009 року, зловживаючи наданою йому владою та службовим становищем, діючи умисно в інтересах третіх осіб, у тому числі ОСОБА_1, використовуючи владу та службове становище всупереч інтересам служби, вилучив із земель запасу Іванковичівської сільської ради та надав у власність вказаним громадянам земельні ділянки в межах АДРЕСА_1 загальною площею 6,0654 га. для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.