П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 823/355/17
Провадження № 11-229апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного підприємства "Колос Чигиринщини" (далі - ПП "Колос Чигиринщини") до державного реєстратора Черкаського міського управління юстиції Черкаської області Цьопи Богдана Анатолійовича (далі - державний реєстратор), Чигиринської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: на стороні позивача - ОСОБА_1 , на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ "СП "Нібулон"), про визнання протиправним та скасування рішення
за касаційною скаргою ТОВ "СП "Нібулон"на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року (суддя Рідзель О. А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року(судді Троян Н. М., Бужак Н. П., Костюк Л. О.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2017 року ПП "Колос Чигиринщини" звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора від 29 квітня 2016 року, індексний номер 29479295, про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 1,8557 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1, за ТОВ "СП "Нібулон" на підставі договору оренди землі від 11 квітня 2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги,ПП "Колос Чигиринщини" послалося на те, що державний реєстратор, ухвалюючи оскаржуване рішення, здійснив реєстрацію права оренди земельної ділянки, щодо якої вже було зареєстровано право оренди за іншим суб`єктом, право землекористування якого не було припинено.
Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 19 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року, позов задовольнив.
У ході розгляду справи суди встановили такі обставини справи.
20 грудня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) і ПП "Колос Чигиринщини" (орендар) укладено договір оренди землі № 320, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення строком на 5 років загальною площею
11,8557 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що належить орендодавцю на праві власності, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 . Зазначений договір зареєстровано у відділі Держкомзему Чигиринського району Черкаської області 20 квітня 2012 року за № 712548704000496.
У період дії зазначеного договору оренди землі від 20 грудня 2011 року № 320 державним реєстратором прийнято рішення від 29 квітня 2016 року, індексний номер 29479295, про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яким зареєстровано за ТОВ "СП "Нібулон" право оренди на зазначену вище земельну ділянку згідно з договором оренди від 11 квітня 2016 року.
Вважаючи, що його права та законні інтереси порушено, ПП "Колос Чигиринщини" звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом.
Задовольняючи позов та скасовуючи оскаржуване рішення державного реєстратора від 29 квітня 2016 року, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, щооскільки спірне рішення прийняте в період дії договору позивача з ОСОБА_1 від 20 грудня 2011 року № 320 про оренду вказаної земельної ділянки терміном на 5 років, воно є протиправним та підлягає скасуванню.
ТОВ "СП "Нібулон" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 травня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 3 серпня 2017 року і прийняти нове рішення - про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу ТОВ "СП "Нібулон" обґрунтовує, зокрема, тим, що між ним та ОСОБА_1 укладено договір оренди згаданої вище земельної ділянки ще 28 квітня 2010 року (тобто до укладення першого договору оренди позивачем), що не був зареєстрований з вини відділу Держкомзему у Чигиринському районі Черкаської області, який не виконав постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 6 червня 2011 року у справі № 2а-4126/11/1470 про зобов`язання здійснити державну реєстрацію договору від 28 квітня 2010 року. Отже, на думку скаржника, саме за ТОВ "СП "Нібулон" зазначеною постановою суду було встановлено пріоритет щодо офіційного визнання та підтвердження державою факту набуття цим товариством права оренди земельної ділянки.
Крім того, скаржник послався на те, що спірні правовідносини мають цивільно-правовий характер і їх не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
У запереченнях на касаційну скаргу ПП "Колос Чигиринщини " зазначає про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї справи, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги ТОВ "СП "Нібулон", а рішення судів попередніх інстанцій - залишити без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою ТОВ "СП "Нібулон".
6 березня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду постановив ухвалу, якою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки ТОВ "СП "Нібулон" оскаржує судове рішення, зокрема, з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши в установлених статтею 341 КАС межах наведені в касаційній скарзі та запереченнях на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатись ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Вимогами у цій справі є визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права оренди земельної ділянки, що пов`язане з порушенням права позивача на земельну ділянку іншою особою, за якою відповідачем зареєстровано аналогічне право на ту саму земельну ділянку.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС (тут і далі - у редакції, чинній на час подання позову та ухвалення оскаржуваних судових рішень) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
У пункті 7 частини першої статті 3 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Водночас помилковим є застосування статті 17 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.