ОКРЕМА ДУМКА
(спільна)
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Лященко Н. П., Ситнік О. М., Яновської О. Г.
на постанову від 11 квітня 2019 року у справі № 9901/452/18 (провадження
№ 11-1382заі18)
за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання незаконним і скасування рішення
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила суд визнати протиправним і скасувати рішення ВРП від 25 січня 2018 року № 172/0/15-18 про її звільнення з посади судді Обухівського районного суду Київської області (далі - Рішення ВРП, оскаржуване рішення, рішення ВРП про звільнення).
Аргументи позивача на обґрунтування протиправності Рішення ВРП зводяться до такого: рішенням Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді. Вказане рішення було оскаржено до ВРП.
Рішенням ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17 рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності залишено без змін.
25 січня 2018 року ВРП прийняла оскаржуване рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Обухівського районного суду Київської області на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 5 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову щодо незаконності та відсутності підстав і мотивів прийняття рішень Другою Дисциплінарною палатою ВРП та ВРП, які були підставою для прийняття оскаржуваного рішення, суд зазначив, що цим обставинам було надано відповідну оцінку рішенням Великої Палати Верховного Суду, що набрало законної сили і доказуванню у цій справі не підлягає.
Також судом зазначено, що оскаржуване рішення відповідає критеріям обґрунтованості та вмотивованості, як передбачено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, обґрунтовуючи яку, позивач,зокрема, стверджує, що рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду ухвалене без встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, тому, на думку скаржника, є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.
В апеляційнійскарзі позивач наводить доводи про те, що ВРП не вказала правових підстав, які б дозволили застосувати Закон України від 8 квітня 2014 року № 1188-VІІ "Про відновлення довіри до судової влади в України".
ОСОБА_1 стверджує, що ВРП зробила висновок про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у зв`язку з реалізацією нею своїх дискреційних повноважень, за які згідно з нормами міжнародного та національного права не може бути притягнуто до відповідальності.
Скаржник вважає, що поза увагою суду залишилися доводи про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні не вказав, які конкретно діяння позивача вчинено умисно чи через грубу недбалість, що становить поведінку, яка порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду погодилася з доводами суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення є вмотивованим та містить конкретну підставу звільнення позивача, визначену законом.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду правильно встановлено, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади судді стало рішення Другої Дисциплінарної палати ВРП від 23 жовтня 2017 року № 3378/2дп/15-17, яке залишене без змін рішенням ВРП від 21 грудня 2017 року № 4232/0/15-17, про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності шляхом застосування дисциплінарного стягнення у виді внесення подання ВРП про звільнення її з посади судді.
Велика Палата Верховного Суду фактично погодилася з тим, що підставою дисциплінарної відповідальності судді стали істотні порушення норм процесуального законодавства, які свідчать про наявність в діях судді ознак грубого нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді, а також порочать звання судді і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності судових органів. Встановлені обставини свідчать про порушення присяги, а також те, що ВРП, ухвалюючи оскаржуване рішення, діяла у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII "Про Вищу раду правосуддя" (далі - Закон № 1798-VIII), з дотриманням балансу порядку визначення дисциплінарного стягнення, і таке рішення містить обґрунтовані мотиви, з яких відповідач дійшов правильного висновку про необхідність застосування до судді дисциплінарного стягнення у виді подання про звільнення її з посади, а тому правових підстав для задоволення її апеляційної скарги немає.
За таких обставин Велика Палата Верховного Суду погодилась із твердженням суду першої інстанції про безпідставність доводів ОСОБА_1 щодо відсутності в рішенні ВРП та її дисциплінарного органу мотивів для застосування до неї такого дисциплінарного стягнення, як подання про звільнення з посади судді.
Отже, за висновком Великої Палати Верховного Суду, рішення ВРП про звільнення ОСОБА_1 з посади судді прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстав для скасування вказаного рішення відповідно до частини другої статті 57 Закону № 1798-VIII немає.
Згідно з частиною третьої статті 34 КАС суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.
З наведеними висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуємося з огляду на таке.
У Рішенні Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про незалежність суддів як складову їхнього статусу) зазначено, що незалежність суддів є невід`ємною складовою їхнього статусу. Вона є конституційним принципом організації та функціонування судів, а також професійної діяльності суддів, які при здійсненні правосуддя підкоряються лише закону. Незалежність суддів забезпечується насамперед особливим порядком їх обрання або призначення на посаду та звільнення з посади; забороною будь-якого впливу на суддів; захистом їх професійних інтересів; особливим порядком притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України та статті 115 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII) суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, є підставою для звільнення судді з посади.
Частиною першою статті 109 Закону № 1402-VIII передбачено, що до суддів може застосовуватися дисциплінарне стягнення у виді: попередження; догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом одного місяця; суворої догани - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді протягом трьох місяців; подання про тимчасове (від одного до шести місяців) відсторонення від здійснення правосуддя - з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації, визначеного органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо суддів, та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді; подання про переведення судді до суду нижчого рівня; подання про звільнення судді з посади.
Під час обрання виду дисциплінарного стягнення стосовно судді враховуються характер дисциплінарного проступку, його наслідки, особа судді, ступінь його вини, наявність інших дисциплінарних стягнень, інші обставини, що впливають на можливість притягнення судді до дисциплінарної відповідальності. Дисциплінарне стягнення застосовується з урахуванням принципу пропорційності (частина друга цієї статті).
Дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення судді з посади застосовується у разі вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубого чи систематичного нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді (частина восьма зазначеної статті).
Факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені ВРП.
Істотним дисциплінарним проступком або грубим нехтуванням обов`язками судді, що є несумісним зі статусом судді або виявляє його невідповідність займаній посаді, може бути визнаний, зокрема, будь-який з таких фактів: суддя допустив поведінку, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя, у тому числі в питаннях моралі, чесності, непідкупності, відповідності способу життя судді його статусу, дотримання інших етичних норм та стандартів поведінки, які забезпечують суспільну довіру до суду; суддя допустив інше грубе порушення закону, що підриває суспільну довіру до суду (частина дев`ята статті 109 Закону № 1402-VIII).