У Х В А Л А
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 415/4214/15-ц
Провадження № 14-150цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
учасники справи:
позивач - прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради Луганської області (далі - Лисичанська міська рада),
відповідач - ОСОБА_1,
розглянула в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у складі колегії суддів Яресько А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.
у справі за позовом прокурора м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради до ОСОБА_1 про відшкодування збитків, заподіяних безоплатним користуванням земельною ділянкою, і
ВСТАНОВИЛА:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року прокурор м. Лисичанська Луганської області в інтересах держави в особі Лисичанської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на користь Лисичанської міської ради 385 327,73 грн на відшкодування збитків, заподіяних внаслідок користування земельною ділянкою, що знаходиться на АДРЕСА_1 .
Вимоги мотивував тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 27 серпня 2007 року ОСОБА_1 належить на праві власності комплекс будівель та споруд, що складається з позначень: З, Е, И, Л, Ж, А, а-а1 - будівлі гаражів із приміщеннями, диспетчерська з навісом; В - будівля душової; У - вбиральня; К - будівля гаражу; № 1-3 - огорожа та споруди; Б, Д - компресорна з навісом. Для експлуатації та обслуговування вказаних нежитлових будівель відповідач використовує земельну ділянку, право користування якою належним чином не оформлено. На думку позивача, безоплатне користування земельною ділянкою завдає шкоди інтересам держави, яка полягає у: ненадходженні до відповідних бюджетів коштів за право користування земельною ділянкою; невиконанні загальнодержавних програм використання та охорони земель; порушенні прав територіальної громади, органів державної влади та місцевого самоврядування уповноважених приймати рішення щодо земельних ділянок; безпідставному володінні та користуванні земельними ділянками, їх забрудненню та виснаженню. У добровільному порядку ОСОБА_1 збитки не відшкодовані.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2018 року зазначену цивільну справу передано за підсудністю на розгляд Сєвєродонецькому міському суду Луганської області.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у цьому випадку правило виключної підсудності не застосовується, оскільки предметом позову є грошові кошти, а не нерухоме майно - земельна ділянка. Суд дійшов висновку, що цей позов слід розглядати за місцем реєстрації відповідача.
Постановою Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року апеляційну скаргу виконувача обов`язків керівника Лисичанської місцевої прокуратури задоволено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 23 серпня 2018 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції помилково визначив територіальну підсудність, адже відповідно до правил визначення виключної підсудності позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. У випадках, коли вимоги пов`язуються з іншими вимогами з приводу земельної ділянки чи розташованої на ній нерухомості, зокрема, про відшкодування шкоди, заподіяної порушенням земельного законодавства, суди обов`язково застосовують правила про виключну підсудність.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати постанову Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки Лисичанська міська рада не може бути учасником цивільних правовідносин, бо вона не є утвореною і зареєстрованою юридичною особою, не має правоздатності та не може бути позивачем у суді; документів, які підтверджують державну реєстрацію Лисичанської міської ради не існує, а відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є підробленими. На думку заявника, ця справа не підсудна ні Лисичанському міському суду Луганської області, ні Сєвєродонецькому міському судуЛуганської області. Провадження у справі підлягає закриттю.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2019 року Лисичанська місцева прокуратура Луганської області, Лисичанська міська рада подали відзиви, у яких просять касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Луганського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року - без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 11 лютого 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.