П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 2340/2936/18
Провадження № 11-209апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - управління Держгеокадастру) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 30 липня 2018 року (суддя Гарань С. М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року(судді Мєзєнцев Є. І., Кузьмишина О. М., Чаку Є. В.),
УСТАНОВИЛА:
25 липня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність управління Держгеокадастру щодо непроведення ініціювання процедури скасування договору оренди землі загальною площею 11,25 га сільськогосподарського призначення державної власності як такого, що не відповідає вимогам законодавства, та виставити сформовані земельні ділянки на земельний аукціон при розгляді заяви позивача від 24 січня 2018 року;
- зобов`язати відповідача здійснити ініціювання процедури скасування договору оренди зазначеної землі як такого, що не відповідає вимогам законодавства, та виставити сформовані земельні ділянки на земельний аукціон.
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що 24 січня 2018 року він звернувся до управління Держгеокадастру із заявою про вчинення дій щодо ініціювання процедури скасування договору оренди землі загальною площею 11,25 га, укладеного 2 жовтня 2003 року між Черкаською районною державною адміністрацією та СПП "Біле Озеро" терміном на 49 років, як такого, що не відповідає вимогам законодавства, та виставити вже сформовані земельні ділянки на земельний аукціон.
Проте за наслідками розгляду цієї заяви відповідач не вчинив жодних дій, які б свідчили про здійснення заходів з ініціювання проведення процедури скасування зазначеного договору оренди землі, що, на переконання ОСОБА_1, є протиправним, оскільки цей договір не відповідає приписам Закону України "Про оренду землі", що є підставою для визнання його недійсним.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 30 липня 2018 року з урахуванням ухвали про виправлення в ній описки від 6 серпня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2018 року, відмовив у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цей спір підлягає вирішенню за правилами цивільного, а не адміністративного судочинства.
Не погодившись із такими судовими рішеннями, ОСОБА_1. подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені цими судами рішення щодо відмови у відкритті провадження у справі та направити справу до суду першої інстанції для відкриття провадження.
Незгода скаржника з висновками судів про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом обґрунтована тим, що відповідно до законодавства, яке визначає повноваження управління Держгеокадастру, воно здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності.
Тому в цьому спорі, пов`язаному з невиконанням за заявою позивача дій щодо встановлення фактів порушення земельного законодавства при укладенні договору оренди та ініціювання його скасування, відповідач діє як суб`єкт владних повноважень, а отже, цей спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
На час розгляду справи відповідач відзиву на касаційну скаргу не подав.
Дослідивши в межах, визначених частиною першою статті 341 КАС, наведені в касаційній скарзі доводи щодо порушення судами першої та апеляційної інстанцій правил предметної юрисдикції, заслухавши суддю-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, та перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду таке.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 та абзацом другим пункту 2 частини першої статті 4 КАС передбачено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 7 КАС).
За правилами визначення юрисдикції адміністративних судів, закріплених статтею 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Відтак помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосовувати виключно формальний критерій - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб`єкта владних повноважень), тоді як визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.