ОКРЕМА ДУМКА
Суддів Ситнік О. М., Гудими Д.А., Рогач Л.І., Яновської О.Г.
15 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 330/2181/16-а (2-а/330/36/2016)
Провадження № 11-1060апп18
Велика Палата Верховного Суду розглянула касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі головуючого судді Добродняк І. Ю., суддів Бишевської Н. А., Семененка Я. В.) від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Якимівському районі Запорізької області (далі - УПФУ в Якимівському районі) про визнання незаконною відмови в призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2017 року, якою в задоволенні позову відмовлено, залишено без змін.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, вважала рішення суду апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФУ в Якимівському районі про визнання незаконною відмови в призначенні пенсії за віком як матері інваліда з дитинства та зобов`язання відповідача призначити їй пенсію за віком як матері інваліда з дитинства починаючи з 08 листопада 2016 року, обґрунтованим і законним.
Не погоджуємося з указаним висновком Великої Палати Верховного Суду і висловлюємо відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України окрему думку.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, якому 31 серпня 1998 року, у віці 12 років встановлено інвалідність з дитинства, що підтверджується при проходженні повторних оглядів у МСЕК та про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК (а. с. 8-11).
08 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернулася до УПФУ в Якимівському районі із заявою про дострокове призначення їй пенсії за віком як матері інваліда з дитинства відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
16 листопада 2016 року УПФУ в Якимівському районі відмовило ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як матері інваліда з дитинства, оскільки позивачкою не було надано відповідачу висновок лікарсько-консультаційної комісії про визнання дитини - ОСОБА_2 інвалідом з дитинства до досягнення ним шестирічного віку на підставі пункту 2.18 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).
Позивачці запропоновано надати висновок лікарсько-консультаційної комісії Якимівської центральної районної лікарні на підтвердження того, що ОСОБА_2 мав медичні показання для визнання його дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
Постановою Якимівського районного суду Запорізької області від 22 листопада 2016 року позов задоволено частково. Визнано незаконною відмову УПФУ в Якимівському районі в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком як матері інваліда з дитинства згідно зі статтею 17 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII"Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) та зобов`язав відповідача призначити ОСОБА_1 таку пенсію з 08 листопада 2016 року. В іншій частині позову відмовив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у постанові від 24 лютого 2017 рокурішення суду першої інстанції скасував і відмовив у позові та вказав, що мати дитини-інваліда має право на призначення дострокової пенсії за віком у тому разі, якщо дитина, яку вона виховує, визнана дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку. Зазначив, якщо дитина визнана дитиною-інвалідом після досягнення нею шестирічного віку, або інвалідом з дитинства після досягнення вісімнадцятирічного віку, мати цієї дитини має право на отримання зазначеної пенсії лише у разі наявності висновку лікарсько-консультативної комісії, що дитина мала медичні показання для визнання її дитиною-інвалідом до досягнення шестирічного віку.
При цьому апеляційний суд послався на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 27 травня 2014 року у справі № 21-133а14, згідно з яким для призначення дострокової пенсії за віком жінці як матері інваліда з дитинства визначальним є саме факт встановлення інвалідності дитині до досягнення нею 6 років та факт виховання її (дитини-інваліда) матір`ю до цього віку.
Вважаємо, що вказаний висновок не узгоджується з нормами чинного законодавства та звужує обсяг прав жінок, які є матерями та виховали до шестирічного віку дитину з інвалідністю.
Одним із прав, закріплених і гарантованих Конституцією України є охорона державою сім`ї, дитинства, материнства і батьківства.
Зазначене право безпосередньо пов`язане із гарантуванням охорони дитинства, та права на соціальний захист, що передбачено статтею 46 Конституції України.
У статті 5 Сімейного кодексу України зазначено, що держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство.
Безпосередньо питання захисту та охорони дитинства урегульовано у законах України, одним із яких є Закон України від 26 квітня 2001 року № 2402-III "Про охорону дитинства" (далі - Закон № 2402-III).
Важливість охорони дитинства зазначено у Преамбулі Закону № 2402-III, яка визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави.
Цей закон направлений на забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Отже, забезпечення якнайкращих інтересів дитини є пріоритетним завданням держави, на реалізацію якого спрямовані і дії щодо соціального захисту як дитини, так і батьків, оскільки саме виховання в сімейному оточенні надає можливість максимально реалізувати права дитини.
Саме у вказаному Закону № 2402-III, у статті 1 надано визначення терміну дитина з інвалідністю. У цьому Законі термін вживається в такому значенні: дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.
До цього у законі вживалися слова "інвалід", "дитина-інвалід" та "інвалід з дитинства", які замінено відповідно словами "особа з інвалідністю", "дитина з інвалідністю" та "особа з інвалідністю з дитинства" у відповідному відмінку і числі згідно із Законом України від 19 грудня 2017 року № 2249-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
У статті 11 названого Закону зазначено, що сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
А у статті цього 12 Закону передбачено не лише обов`язки, але і права батьків на отримання від держави допомоги у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей та захист прав сім`ї.
Подальший розвиток питання щодо гарантування прав дітей з інвалідністю та підвищений захист як таких дітей, так і забезпечення соціального захисту батьків, що виховують чи виховали дітей з інвалідністю відображено у статті 26 Закону № 2402-III, у якій зазначено, що держава сприяє створенню дітям з інвалідністю та дітям з вадами розумового або фізичного розвитку необхідних умов, рівних з іншими громадянами можливостей для повноцінного життя та розвитку з урахуванням індивідуальних здібностей та інтересів, гарантує надання їм відповідної матеріальної допомоги, встановлення одному з батьків дитини з інвалідністю чи особі, яка його замінює, на підприємстві, в установі чи організації незалежно від форм власності, за його згодою, скороченого робочого дня, надання додаткової оплачуваної відпустки на строк до 5 днів, відпустки без збереження заробітної плати та інших пільг, передбачених законодавством України.
Однією із таких пільг є встановлене у статті 17 Закону № 1788-XII правило, згідно із яким жінки, які народили п`ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56).
При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94). У разі відсутності матері, коли виховання дитини-інваліда здійснювалось його батьком, йому призначається пенсія за віком після досягнення 55 років при стажі роботи 20 років.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом діяв Закон № 1058-IV в редакції Закону України від 10 листопада 2016 року № 1692-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку із запровадженням патронату над дитиною".
Закон № 1058-IV доповнено розділом XIV-1 "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" згідно із Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", до якого включено, зокрема й статтю 115, якою встановлено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають, в тому числі жінки, які народили п`ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.