У Х В А Л А
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 127/15672/16-ц
Провадження № 14-254цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства "Універсал банк" (далі - ПАТ "Універсал банк") до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення коштів
за касаційною скаргою ПАТ "Універсал банк", поданою його представником Нижником Дмитром Петровичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року,
УСТАНОВИЛА:
У липні 2016 року ПАТ "Універсал банк" звернулося з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання.
На обґрунтування позовних вимог товариство посилалося на те, що 24 липня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Банк Універсальний" (далі - ВАТ "Банк Універсальний"), правонаступником якого є ПАТ "Універсал банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №13/191к-07, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 50 тис. доларів США строком до 23 липня 2027 року зі сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.
Цього ж дня між ВАТ "Банк Універсальний" і ОСОБА_2, ОСОБА_3 укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору № 13/191к-07.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, ухваленим у цивільній справі № 2-4129/2009, стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал банк" заборгованість за кредитним договором.
Оскільки вказане рішення суду виконано боржниками у повному обсязі лише 6 липня 2015 року, ПАТ "Універсал банк" просило на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 нараховані на суму боргу інфляційні втрати за період з липня 2012 року по липень 2015 року у розмірі 272 136,22 грн та 3 % річних, нараховані за цей період, у розмірі 59 920,98 грн, всього 332 057,20 грн.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року ПАТ "Універсал банк" у задоволенні позову відмовлено з тих підстав, що рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року не виконувалося більше трьох років саме з вини стягувача: виконавчий лист на виконання цього рішення виданий 25 січня 2012 року, однак стягувач пред`явив його до виконання лише 16 квітня 2015 року.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних на підставі статті 625 ЦК України. Оскільки про причини пропуску цього строку банк не повідомив, не вказав на їх поважність і не просив його поновити, а представники відповідачів у судовому засіданні просили застосувати наслідки спливу позовної давності, суд дійшов висновку про існування визначених статтею 267 ЦК України підстав для відмови в задоволенні позову.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року скасовано. Провадження у справі за позовом ПАТ "Універсал банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з липня 2012 року по травень 2015 року закрито. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ПАТ "Універсал банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Закриваючи провадження у частині вимог до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат на 3 % річних за період з липня 2012 року по травень 2015 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 14 січня 2016 року в іншій справі (№ 127/13364/15-ц), яке набрало законної сили, ці вимоги уже вирішені.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення 3 % річних за період із червня по липень 2015 року, апеляційний суд дійшов висновку про безпідставність цих позовних вимог, оскільки рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року в повному обсязі виконано 21 квітня 2015 року.
Вирішуючи справу в частині позовних вимог ПАТ "Універсал банк" до ОСОБА_3, суд апеляційної інстанції виходив із того, що банк пропустив установлений законодавством трирічний строк на звернення до суду з вимогами про стягнення коштів у порядку статті 625 ЦК України, оскільки таке право виникло у позивача з дня набрання законної сили рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року про стягнення боргу за кредитним договором, а саме 7 грудня 2009 року, проте до суду з цим позовом банк звернувся лише 20 липня 2016 року.
Оскільки кредит надавався позичальнику в іноземній валюті - доларах США, а індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, суд відмовив у стягненні з відповідачів інфляційних нарахувань на суму боргу.
У червні 2017 року ПАТ "Універсал банк" звернулося до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій просило рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 14 березня 2017 року і рішення Апеляційного суду Вінницької області від 31 травня 2017 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення судів першої й апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що, закриваючи провадженняу справі про стягнення заборгованості за період з липня 2012 року по травень 2015 року з тих підстав, що це питання уже вирішив Вінницький міський суд Вінницької області рішенням від 6 грудня 2016 року у справі № 127/13364/15-ц, апеляційний суд не звернув уваги на різний зміст позовних вимог і обставини у цих справах. Зокрема, у цій справі виник спір щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, натомість у справі № 127/13364/15-ц порушувалося питання про стягнення кредитної заборгованості, нарахованої після ухвалення рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року.
Суд апеляційної інстанції, на думку заявника, не врахував, що питання тотожності позовних вимог у вказаних справах уже розглядав суд першої інстанції, ухвалу якого про закриття провадження у цій справі скасував суд апеляційної інстанції з передачею справи для продовження розгляду.
На думку скаржника, обов`язок зі сплати заборгованості за кредитним договором виник у боржників з часу набрання законної сили рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року у цивільній справі № 2-4129/2009, проте боржники виконали рішення лише у липні 2015 року. Вказане порушення, на думку скаржника, за своєю правовою природою є триваючим, тому позовна давність до таких правовідносин не застосовується.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
У зв`язку з набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційну скаргу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
За статтею 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 липня 2007 року між ВАТ "Банк Універсальний", правонаступником якого є ПАТ "Універсал банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13/191к-07, відповідно до умов якого остання отримала у кредит 50 000 доларів США на строк до 23 липня 2027 року із сплатою визначених договором процентів за користування кредитом.
У цей же день між ВАТ "Банк Універсальний" та відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено договори поруки на забезпечення виконання кредитного договору № 13/191к-07.
Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, ухваленим у цивільній справі № 2-4129/2009, стягнено солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ПАТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 358 073,97 гривень та судові витрати.
Виконавчий лист на примусове виконання цього рішення виданий 25 січня 2012 року.
Виконавче провадження з примусового виконання рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року на підставі заяви стягувача відкрито 16 квітня 2015 року. Боржникам запропоновано добровільно виконати рішення суду у строк до 23 квітня 2015 року.
З квитанцій № 17-3950590/С від 17 квітня 2015 року, № 20-3955847/С від 20 квітня 2015 року і № 21-395681/С від 21 квітня 2015 року суди встановили, що боржник ОСОБА_2 погасив заборгованість, стягнену рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, окремими платежами в розмірі 140 000 гривень, 140 000 гривень та 72 167 гривень відповідно.
24 квітня 2015 року заступником начальника Замостянського відділу ДВС Вінницького міського управління юстиції прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № 47253128 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4129/2009, виданого 25 січня 2012 року Замостянським районним судом м. Вінниці, оскільки станом на 24 квітня 2015 рік боржником у добровільному порядку виконано рішення суду в повному обсязі, про що державному виконавцю надано оригінали квитанцій про сплату боргу від 17, 20, 21 квітня 2015 року.
Вказані кошти зараховані на рахунок кредитора 6 липня 2015 року.
Також судами встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 4 січня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у розмірі 33 894,35 доларів США, а також інфляційних втрат і 3 % річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 рокуза період з травня 2012 року по травень 2015 року. Це рішення не оскаржувалось і набрало законної сили.
Суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 3 % річних, нарахованих у зв`язку з невиконанням рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 24 листопада 2009 року, з підстав спливу позовної давності, перебіг якої розпочався від дня набрання зазначеним рішенням законної сили і, як наслідок, виникнення у відповідачів обов`язку сплатити стягнену рішенням заборгованість.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду погоджується із таким висновком суду апеляційної інстанції, вважає його законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Так, за змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).