У Х В А Л А
05 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 461/8496/15-ц
Провадження № 14-154цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Ситнік О. М.,
суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Пророка В. В. від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об`єднання "Львівська залізниця" (далі - ДТГО "Львівська залізниця"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки,
за касаційною скаргою ДТГО "Львівська залізниця"
на рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року у складі судді Городецької Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року у складі колегії суддів Бойко С. М., Шандри М. М., Копняк С. М., та
УСТАНОВИЛА:
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_1 2 217,25 грн на відшкодування майнової шкоди, 11 000,00 грн - упущеної вигоди, 445,51 грн - судових витрат, а всього - 13 662,76 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року залишено без змін.
У квітні 2017 року ДТГО "Львівська залізниця" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Галицького районного суду міста Львова від 11 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 лютого 2017 року і ухвалити нове рішення.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Цивільний процесуальний кодекс України (далі - ЦПК України) викладено в новій редакції.
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України в редакції цього Закону провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року справу призначено до розгляду, ухвалою від 13 березня 2019 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину шосту статті 403 ЦПК України, яка передбачає, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року справу прийнято для продовження розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у порядку письмового провадження.
05 червня 2019 року суддею Великої Палати Верховного Суду Пророком В. В. подано заяву про самовідвід від участі у розгляді справи № 461/8496/15-ц у порядку пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України.
Статтею 36 ЦПК України визначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: