П О С Т А Н О В А
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/4976/16
Провадження № 11-223апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (далі - ПАТ "Енергобанк") до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни (далі - державний реєстратор Молдованова Г. М.), державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві Привалової Євгенії Євгенівни (далі - державний реєстратор Привалова Є. Є., Управління державної реєстрації відповідно), Управління державної реєстрації, державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича (далі - приватний нотаріус), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 3 жовтня 2018 року (судді Донець В. А., Костенко Д. А., Шрамко Ю. Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року (судді Лічевицький І. О., Ісаєнко Ю. А., Мельничук В. П.),
УСТАНОВИЛА:
У березні 2016 року ПАТ "Енергобанк" звернулося до суду з позовом, у якому просило:
- скасувати рішення державного реєстратора Молдованової Г. М. від 20 квітня 2015 року № 20792635 про реєстрацію права власності на нежилі приміщення з № 1 по № 8 (групи приміщень № 26 (літ. "А")) - офіс банку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211306180000) загальною площею 142,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно), на ім`я ОСОБА_1 та запис про право власності № 9449698, внесений 14 квітня 2015 року державним реєстратором Приваловою Є. Є.;
- скасувати рішення приватного нотаріуса від 12 травня 2015 року № 21227064 про реєстрацію права власності на спірне майно на ім`я ОСОБА_2 та запис про право власності № 9626828, внесений 12 травня 2015 року приватним нотаріусом.
- зобов`язати Управління державної реєстрації поновити запис про право власності ПАТ "Енергобанк" на спірне майно.
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 3 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року, закрив провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і залишити позов без розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані рішення надають можливість позивачу звернутися з тотожним позовом в порядку цивільного судочинства, що з урахуванням пропуску строку звернення до адміністративного суду фактично створює умови зловживання позивачем своїми процесуальними правами, спричиняє невизначеність прав і обов`язків ОСОБА_1 .
У відзиві на касаційну скаргу Управління державної реєстрації просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 4 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 6 березня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки ОСОБА_1 оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушенням правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з припиненням відповідачами права власності ПАТ "Енергобанк" на спірне майно та з реєстрацією за ОСОБА_1 (у подальшому за іншою особою - ОСОБА_2 ) права власності на це спірне майно. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.
Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття фізичними особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.