ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 травня 2019 року
м. Київ
Справа № 396/849/17
Провадження № 51-5682км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л.Ю.,
суддів Остапука В.І., Матієк Т.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Кириленка М.О.,
прокурора Вергізової Л.А.,
захисника Усатенка Ю.Ю.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Усатенка Ю.Ю. в інтересах ОСОБА_1 на вирок Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 21 березня 2018 року щодо
ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_6, з повною середньою освітою, неодруженого, не працюючого, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115; ч. 1 ст. 263 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 12 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено:
- за скоєння злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
- за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК з призначенням йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Згідно з ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 визначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Строк відбування покарання рахувати ОСОБА_1 з дня затримання, тобто із 17 жовтня 2016 року. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання час його перебування під вартою: в період з 17 жовтня 2016 року по 20 червня 2017 року включно із розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі; в період з 21 червня 2017 року по день набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової експертизи в сумі 1 587 гривень 72 копійок. Вирішено питання про долю речових доказів.
Згідно з вироком, 7 жовтня 2016 року о 19 годині 55 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись біля підвального приміщення в будівлі № 187-А, що розташована по вул. Соборна (Луначарського) в м. Бобринець Кіровоградської області, під час розмови з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, діючи умисно та цілеспрямовано, внаслідок раптово-виниклих неприязних відносин, дістав заготовлений раніше вибуховий пристрій, а саме стандартну ручну бойову осколкову гранату оборонної дії типу Ф-1, з ознаками промислового способу виготовлення, та бажаючи настання смерті вищевказаних осіб, усвідомлюючи, що його дії небезпечні для життя багатьох осіб, кинув у натовп потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_4 приведений у дію вибуховий пристрій, який детонував та стався вибух. Після чого ОСОБА_1 втік з місця злочину.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, так як потерпілі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 встигли відбігти з місця вибуху і залишилися живими.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_1 та вибуху потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_3 отримали легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров`я.
Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 5 ч. 2 ст. 115 КК, а саме закінчений замах на умисне вбивство двох і більше осіб способом, небезпечним для життя багатьох осіб.
Крім цього, ОСОБА_1, за невстановлених обставин, придбав стандартну ручну бойову осколкову гранату оборонної дії типу Ф-1, з ознаками промислового способу виготовлення. Придбаний вибуховий пристрій, стандартну ручну бойову осколкову гранату оборонної дії типу Ф-1, із ознаками промислового способу виготовлення, ОСОБА_1 зберігав і носив із собою без встановленого законом дозволу протягом невстановленого періоду часу. 17 жовтня 2016 року ОСОБА_1 вказаний вибуховий пристрій, за наведених у вище обставин, кинув у натовп, через що стався вибух, а потерпілі отримали тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 КК, а саме носіння, зберігання, придбання вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу.
Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 21 березня 2018 року, вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисникзасудженого ОСОБА_1 - адвокат Усатенко Ю.Ю. просить скасувати вирок суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та постановити ухвалу про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК. В обґрунтування своєї касаційної скарги захисник вказує, що обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, що в свою чергу є необхідним елементом права на справедливий судовий розгляд. Також вважає, що експертний висновок є недопустимим доказом, оскільки останній, призначений посадовою особою не уповноваженою на проведення відповідних процесуальних дій. Крім того зазначив, що відповідно до висновку судово-психіатричної експертизи у ОСОБА_1 на момент скоєння правопорушення були наявні психічні розлади і розлади поведінки внаслідок вживання алкоголю. Також захисник вважає, що ч. 1 ст. 263 КК України є бланкетною нормою, яка відсилає до закону, що повинен визначати дозвільний порядок цивільного обігу вогнепальної зброї та боєприпасів, однак місцевим судом залишено поза увагою, що такий закон в Україні відсутній. Також захисник указує, що апеляційний суд на ці порушення уваги не звернув і теж допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Усатенко Ю.Ю. підтримав свою касаційну скаргу у повному обсязі, просив вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду скасувати, кримінальне провадження закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК за відсутності в діях ОСОБА_1 складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити.
Прокурор просив залишити касаційну скаргу захисника без задоволення, а вирок та ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи викладені у касаційній скарзі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це ставиться питання у касаційній скарзі прокурора, і при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК.
Як вбачається із матеріалів провадження, викладені у вироку суду висновки про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, п.п. 1, 5 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК, ґрунтуються на сукупності зібраних по справі доказів, які досліджені судом першої інстанції під час судового розгляду справи, є взаємоузгодженими між собою, відповідають фактичним обставинам справи.