Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 212/6925/16
провадження № 61-22010св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 лютого 2017 року у складі судді Пустовіта О. Г. та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року у складі колегії суддів Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат" (далі - ПАТ "Кривбасзалідрудком"), вимоги якого уточнив під час розгляду справи та просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 640 000 грн, завдану ушкодженням здоров`я, без утримання податку з доходів фізичних осіб.
Позов мотивовано тим, що висновком МСЕК від 01 червня 1995 року позивачу вперше встановлено втрату професійної працездатності по хронічній полірадикулопатії в розмірі 65% та другу групу інвалідності, в подальшому він проходив чергові огляди й останнім оглядом МСЕК від 20 травня 2008 року йому встановлено 55% втрати професійної працездатності по хронічній полірадикулопатії, а також третю групу інвалідності безстроково.
Причиною професійного захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.
Оскільки професійне захворювання виникло у позивача внаслідок порушення керівництвом підприємства, де він працював, норм з безпеки праці під час виконання трудових обов`язків, вважає, що заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці. Розмір моральної шкоди оцінив у 640 000 грн, посилаючись на те, що таким відшкодуванням хоча б частково компенсує завдану йому моральну шкоду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 лютого 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь ОСОБА_1 в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, у розмірі 30 000 грн без утримання податку з доходу фізичних осіб.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов`язків і пов`язане з виробництвом, що відповідно до статей 153, 237-1 КЗпП України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Кривбасзалізрудком" відхилено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що правильно визначившись з характером спірних правовідносин, суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про їх врегулювання положеннями статті 237-1 КЗпП Українив редакції від 13 січня 2000 року, не врахував, що правовідносини з відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаного з виконання трудових обов`язків регулюються законодавством, чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування такої шкоди, яке настає з дня встановлення потерпілому стійкої втрати професійної працездатності.
Оскільки, позивачу первинно встановлено стійку втрату професійної працездатності 01 червня 1995 року в розмірі 65% по хронічній дискогенній полірадикулопатії, що підтверджується витягом з акту огляду у ЛТЕК, то правовідносини сторін повинні регулюватися законодавством, чинним саме на день встановлення стійкої втрати професійної працездатності, а саме: ст. 12 Закону України "Про охорону праці" та Правилами відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472 з відповідними змінами на час виникнення спірних правовідносин.
Оскільки роботодавець не створив безпечні та нешкідливі умови праці на підприємстві, де працював позивач, тим самим порушив частину другу статті 152 КЗпП України, статті 17 Закону України "Про охорону праці", які встановлюють цей обов`язок, що в свою чергу стало причиною отримання позивачем професійного захворювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, як правонаступник ВО "Кривбасруда", має нести відповідальність за відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд дійшов висновку, що розмір моральної шкоди 30 000 грн, визначений судом першої інстанції з урахуванням засад розумності, виваженості і справедливості, й правомірно стягнутий з відповідача ПАТ "Кривбасзалізрудком" на користь позивача.
Суд апеляційної інстанції, перевіряючи доводи апеляційної скарги відповідача, крім наведеного, виходив з того, що правонаступником усіх прав та обов`язків Державного виробничого об`єднання по видобутку руд підземним способом "Кривбасруда", у структурній одиниці якого на шахті "Гігант" працював позивач, є ПАТ "Кривбасзалізрудком".
Оскільки шахта "Гігант", як структурна одиниця, не була виділена зі складу ДВО "Кривбасруда" у нову юридичну особу, а була ліквідована, то у даному випадку юридична особа ПАТ "Кривбасзалізрудком", як правонаступник ДВО "Кривбасруда", повинно нести перед позивачем, який працював у ліквідованій структурній одиниці ДВО "Кривбасруда", відповідальність за спричинену внаслідок ушкодження його здоров`я моральну шкоду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ПАТ "Кривбасрудком", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що втрата професійної працездатності позивачем мала місце в різні періоди й врегулювання спірних правовідносин повинно здійснюватися у відповідності до законодавства, діючого на час встановлення позивачу МСЕК втрати професійної працездатності, тобто у відповідності до діючих на той період Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472.
Позивачем не дотримано поряду розгляду спору про відшкодування моральної шкоди, тобто попереднього звернення з заявою про відшкодування моральної шкоди до комісії по трудовим спорам підприємства, пропущено строк позовної давності, не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, а тому підстави для її відшкодування відсутні.
Судами не враховано, що ПАТ "Кривбасзалізрудком" не є належним відповідачем по справі, оскільки він не є правонаступником прав та обов`язків шахти "Гігант-Дренажна" ВО "Кривбасруда", створеної на базі шахти "Гігант", де працював позивач, яка увійшла до складу ліквідованого в подальшому ДП "Кривбасгідрозахист", а отже не може нести відповідальність за дії її вказаного роботодавця.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційні скарги разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.