Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 331/5647/15
провадження № 61-29454св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - концерн "Міські теплові мережі",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 3 грудня 2015 року у складі судді Антоненко М. В. та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 4 жовтня 2017 року у складі колегії суддів Полякова О. З., Крилової О. В., Трофимової Д. А.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року концерн "Міські теплові мережі" (далі - Концерн "МТМ") звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги централізованого опалення в сумі 5157,71 грн.
Позов мотивовано тим, що в період з 01 січня 2009 року по вересень 2011 року ОСОБА_1, який є власником квартири АДРЕСА_1, позивачем надавались послуги з централізованого опалення. Станом на 01 жовтня 2011 року вартість спожитих послуг не оплачує, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 5157,71 грн, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 04 жовтня 2017 року, позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Концерну "Міські теплові мережі" заборгованість в сумі 5157,71 грн та судовий збір 243,60 грн.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що факт порушення відповідачем, як споживачем послуг, обов`язку з оплати наданих послуг централізованого опалення є доведеним, у зв`язку з чим, є підстави для стягнення наявної заборгованості.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки Концерн "МТМ" звернувся до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення лише в серпні 2015 року, а заборгованість склалась за період з 01 січня 2009 року по вересень 2011 року. Отже, позивачу було достовірно відомо про те, що за даною адресою існує заборгованість з оплати послуг центрального опалення, але у встановлений законодавством термін він не звернувся до суду з вимогою про стягнення цієї заборгованості. Строк звернення до суду сплив у вересні 2014 року.
Заявник посилається на те, що не був належним чином повідомлений про дату судових засідань в суді першої інстанції, оскільки зареєстрований за іншою адресою. У зв`язку з наведеним не мав можливості скористатись процесуальним правом подати суду заперечення проти позовних вимог Концерну "МТМ" та заявити клопотання про застосування строку позовної давності, чим порушені його процесуальні права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу позивачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, яка існувала на момент виниклих правовідносин.
Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Згідно із частиною першою статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).