ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня2019 року
м. Київ
справа № 200/8547/13-к
провадження № 51-255 км 17
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
головуючої Григор`євої І.В.,
суддів Бущенка А.П., Голубицького С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Зінорук В.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційні скарги прокурора та представника потерпілого ОСОБА_1 - Карчагіна С.В. на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 1 серпня 2017 року в кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_3 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Нікополя
Дніпропетровської області,
жителя АДРЕСА_1,
та
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
уродженки та жителя
АДРЕСА_2,
виправданих за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 3 жовтня 2016 року, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано невинуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК у редакції Закону від 28 лютого 2014 року й на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) виправдано у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
За матеріалами кримінального провадження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які обіймали посади відповідно державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції та заступника начальника цього відділу, органами досудового розслідування обвинувачувалися за ч. 2 ст. 364 КК у редакції Закону від 21 грудня 2010 року № 2808-VI, тобто в умисному, в інтересах третіх осіб ( ОСОБА_5, ОСОБА_6 ) використанні службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян ( ОСОБА_1 ), вчиненому за обставин, детально викладених в обвинувальному акті й відображених у вироку.
За наслідками розгляду справи суд першої інстанції не встановив фактів отримання обвинуваченими неправомірної вигоди і, зазначивши у вироку, що такої обов`язкової ознаки складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК у редакції Закону від 28 лютого 2014 року, як вчинення дій із метою отримання неправомірної вигоди для самих себе або іншої фізичної чи юридичної особи, органами досудового розслідування ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не інкримінувалася, визнав останніх невинуватими у вчиненні вказаного злочину у згаданій редакції та виправдав їх у зв`язку з відсутністю в діянні складу цього кримінального правопорушення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, судові рішення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Суть доводів скаржника зводиться до того, що вказані особи слідчими органами обвинувачувалися за ч. 2 ст. 364 КК у редакції Закону від 21 грудня 2010 року № 2808-VI, під час судового розгляду прокурор не змінював обсягу обвинувачення та юридично правової оцінки інкримінованого злочину, а тому виправдання обвинувачених за ч. 2 ст. 364 цього Кодексу в редакції Закону № 746-VII від 21 грудня 2014 року за відсутності в діянні складу такого кримінального правопорушення є неправомірним. Крім того, на думку прокурора, місцевий суд не дав належної оцінки зібраним у справі доказам, що перешкодило ухвалити рішення, яке відповідало би вимогам ст. 370 КПК. Посилаючись на ст. 5 КК та Закон України № 746-VII від 21 лютого 2014 року "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень ст. 19 Конвенції ООН проти корупції" (далі - Закон від 21 лютого 2014 року), прокурор вважає, що це кримінальне провадження підлягало закриттю на підставі п. 4 ч. 1 ст. 284 КПК. За твердженням прокурора, суд апеляційної інстанції не зважив на допущені порушення і постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам ст. 419 вказаного Кодексу.
У касаційній скарзі представник потерпілого ОСОБА_1 - Карчагін С.В., не погоджуючись по суті з установленими фактичними обставинами справи та їх юридичною оцінкою, просить скасувати на підставі п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК згадані судові рішення й ухвалити новий обвинувальний вирок, яким визнати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 винними у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК. Аргументуючи свою позицію, зазначає, що внесення законодавцем змін до диспозиції вказаної норми матеріального права не є декриміналізацією злочину, а висновки судів нижчих інстанцій про протилежне та про відсутність у діянні обвинувачених складу кримінального правопорушення є помилковими.