Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 234/14326/15
провадження № 61-24039св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року у складі судді Ткачової С. М. та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року у складі колегії суддів Никифоряка Л. П., Новікової Г. В., Біляєвої О. М.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача на її користь Ѕ частину витрат по сплаті комунальних послуг, як із співвласника квартири АДРЕСА_1, у розмірі 10 182,14грн за період з серпня 2012 року по серпень 2015 року.
Позов мотивовано тим, що сторони є співвласниками квартири АДРЕСА_1 . Зсерпня 2012 року по серпень 2015 року позивач сплатила комунальних платежів на загальну суму 20 364, 27 грн. Відповідач участі в утриманні майна не приймає, комунальні послуги не оплачує, що є підставою для стягнення з останнього на користь позивача вартості Ѕ частини сплачених нею коштів за вказаний період у розмірі 10 182, 14 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 15 листопада 2016 року, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки і арифметичної помилки, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 25 січня 2017 року, позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на корсить ОСОБА_1 частину витрат по сплаті комунальних послуг за квартиру за період з січня 2014 року по серпень 2015 року у сумі 3178,21 грн.
У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду мотивовані тим, що відповідач є співвласником 1/3 частки квартири та на нього законом покладено обов`язок брати участь у витратах по утриманню спільного з позивачем майна, зокрема щодо оплати комунальних послуг, які надаються до цієї квартири.
Відповідач брав участь в утриманні квартири в період з серпня 2012 по січень 2014 року, оскільки в квитанціях про сплату комунальних послуг зазначено його прізвище, тому підстави для стягнення коштів за цей період не вбачається.
Суди дійшли висновку, що оскільки позивачем сплачувались житлово-комунальні послуги з утримання квартири, яка перебуває у спільній власності з відповідачем, з січня 2014 року по серпень 2015 року, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню частка сплачених комунальних платежів за вказаний період відповідно до його частки (1/3 частини), а також з урахуванням нарахування комунальних платежів по кількості зареєстрованих в квартирі осіб, у розмірі 3178,21 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, ОСОБА_1, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні заявлених нею позовних вимог та, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення в оскаржуваній частині та задовольнити позов у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що відповідач має нести відповідальність за утримання спільного майна на рівні Ѕ частини витрат, а не 1/3 частину, оскільки у вказаній квартирі проживають і зареєстровані їх спільні неповнолітні діти, за яких відповідач також має нести витрати по сплаті комунальних послуг.
Висновки судів попередніх інстанцій про те, що сплата за комунальні послуги за дітей є додатковими витратами в розумінні положень статті 185 СК України є необґрунтованими, оскільки сплата комунальних послуг до таких витрат не відноситься.
Заявник посилається на те, що висновки судів щодо періоду, за яких підлягає стягненню частина сплачених позивачем комунальних послуг, не відповідають обставинам справи, оскільки є доведеним факт, що відповідач не проживав у спільній квартирі з травня 2012 року та жодних оплат комунальних послуг не здійснював. У зв`язку з наведеним, подані нею квитанції, навіть із зазначенням прізвища відповідача, свідчать про проведення відповідних оплат саме позивачем.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційну скаргу разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу відповідачем не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.