Постанова
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 524/5035/16
провадження № 61-16099св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Фаловської І. М.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 листопада 2016 року у складі судді Рибалки Ю. В. та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2017 року у складі колегії суддів Кузнєцової О. Ю., Одринської Т. В., Дорош А. І.,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", банк), в якому просила визнати недійсним кредитний договір від 25 грудня 2013 року, укладений між нею та банком, та зобов`язати ПАТ "Дельта Банк" прийняти залишок заборгованості у розмірі 10 349 грн. у строк, що передбачений сторонами для погашення кредиту.
Позов мотивовано тим, що ПАТ "Дельта Банк", укладаючи з позивачем спірний кредитний договір, порушив її права, як споживача фінансових послуг, не повідомив про всі умови кредитування, сукупну його вартість, незаконно встановив комісію за обслуговування кредиту, включив пункт про розгляд спорів між сторонами у третейському суді та порушив законодавство про захист персональних даних.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 30 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 30 січня 2017 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним кредитний договір від 25 грудня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ПАТ "Дельта Банк", в частині:
- включеної до нього умови про вирішення спорів між сторонами Постійно діючим третейським судом при Всеукраїнській громадській організації "Союз інвесторів України" (п. 18.1 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", які є невід`ємною частиною Договору);
- включеної до нього умови про сплату щомісячні комісії за обслуговування кредиту, щомісячні комісії за обслуговування кредитної заборгованості, щомісячної комісії за супроводження кредиту (п. 4.16.10, 4.16.13 Правил банківського обслуговування фізичних осіб в ПАТ "Дельта Банк", які є невід`ємною частиною Договору).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог мотивовані тим, що банк, всупереч вимог чинного законодавства, включив до умов договору споживчого кредиту положення про вирішення спорів третейським судом та умови про нарахування комісії за послуги, що супроводжують кредит, за рахунок позивача, що є підставою для визнання окремих зазначених частин договору недійсними.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржувалось та в апеляційному порядку у цій частині не переглядалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, уповноважена особ Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалені у справі рішення та відмовити у задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано положення Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки договір, який укладено між сторонами та дійсність якого орспорюється регулює відносини з надання іншого виду кредиту, ніж споживчий, а саме отримання грошових коштів на поточний рахунок з використанням платіжної карти, тобто кредитні кошти банком були надані позивачу не тільки для придбання продукції, а ці кошти можуть використовуватись для розрахунків за будь-які товари чи послуги. Отже на укладений між сторонами правочин не застосовуються положення статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що можливість встановлення комісії передбачена в додатку до Правил - "Таблиця визначення сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки", і не є діями, які банк здійснює на власну користь, або, які споживач здійснює на користь банку, а є діями, які банк здійснює на користь споживача.
Умови кредитного договору про стягнення поряд з відсотками щомісячної комісії за користування кредитом не суперечить вимогам чинного законодавства.
Ведення кредитної справи, управління кредитом, облік заборгованості, перерахування коштів, перевірка їх справжності тощо - є діями, які кредитор та боржник вчиняють кожний на свою користь, з метою реалізації та захисту власних прав.
Крім того, згідно зі статтею 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк, крім надання фінансових послуг, має право здійснювати також діяльність, зокрема, щодо надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських та інших фінансових послуг. Банк має право вчиняти будь-які правочини, необхідні для надання ним банківських та інших фінансових послуг та здійснення іншої діяльності. Банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Кредитний договір було укладено у письмовій формі, сторони кредитного договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, тому підстави для визнання його недійсним, в тому числі у його частинах, які стали результатом домовленості сторін, відсутні.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за вищевказаною касаційною скаргою та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального
кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів".
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі наведених норм, касаційні скарги разом з цивільною справою передано до Верховного Суду.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи до суду не подано.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції не було предметом апеляційного перегляду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, тому у цій частині не переглядається в касаційному порядку.