Постанова
Іменем України
10 червня 2019 року
м. Київ
справа № 362/3057/16-ц
провадження № 61-13св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Васильківська районна державна нотаріальна контора Київської області,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року у складі судді Корнієнка С. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 рокуу складі колегії суддів: Приходька К. П., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Васильківська районна державна нотаріальна контора Київської області, про встановлення факту родинних відносин, посилаючись на те, що вона є дочкою ОСОБА_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), які не перебували в зареєстрованому шлюбі, однак тривалий час проживали разом. За життя ОСОБА_5 допомагав їй матеріально та визнавав своєю дочкою. Після смерті батька дружина останнього ОСОБА_2 категорично відмовляється визнавати той факт, що вона є рідною дочкою померлого. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила встановити факт, що вона є дочкою ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а також - стягнути з відповідача на свою користь понесені судові витрати в розмірі 39 042,10 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 як дочки та батька. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в розмірі 17 930,10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що при встановленні батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (далі - КпШС України). Факт визнання ОСОБА_5 позивача своєю дочкою знайшов своє підтвердження під час розгляду справи. Так, допитані в судовому засіданні свідки пояснили, що особа, яку ОСОБА_1 вважає своїм батьком, представляв її як свою дочку перед усіма родичами, забирав з пологового будинку після народження нею дитини, яку вважав своєю онукою. Крім цього, позивач здійснювала витрати, пов`язані з похованням ОСОБА_5, та погашала його боргові зобов`язання.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилено. Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
У грудні 2017 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту спільного проживання її матері разом з ОСОБА_5 та ведення ними спільного господарства або визнання померлим батьківства. Висновок судово-медичної молекулярно-генетичної експертизи був складений без дотримання вимог цивільного процесуального законодавства. Відповідач не давала дозволу на відібрання у свого померлого чоловіка зразків тканин чи крові для проведення аналізу ДНК. Справи про встановлення факту родинних відносин (батьківства) розглядаються за правилами окремого, а не позовного провадження.
У березні 2018 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Васильківського міськрайонного суду Київської області.
19 березня 2018 року справа № 362/3057/16-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пунктах 1, 3 постанови від 15 травня 2006 року № 3 "Про практику застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми Сімейного кодексу України (далі - СК України) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. Оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини. Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до 01 січня 2004 року, необхідно застосовувати відповідні норми КпШС України, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . В її свідоцтві про народження від 22 липня 1987 року серії НОМЕР_1 батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_7 . Запис про батька дитини вчинено за прізвищем матері, а ім`я та по батькові записано за вказівкою матері.
ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дарницького району міста Києва від 02 червня 1995 року.
Згідно із свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3, виданим 11 грудня 2014 року Виконавчим комітетом Малосолтанівської сільської ради Васильківського району Київської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер
ОСОБА_5. Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася на те, що ОСОБА_5 є її батьком, який за життя визнавав своє батьківство відносно неї.
Відповідно до статті 53 КпШС України в разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття. При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства матір`ю дитини і відповідачем до народження дитини, або спільне виховання чи утримання ними дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 13 постанови від 12 червня 1998 року № 16 "Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім`ю України" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спільне проживання та ведення спільного господарства може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір`ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї. Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги. Доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. У необхідних випадках суд для з`ясування питань, пов`язаних із походженням дитини, може з урахуванням обставин справи призначити відповідну судову експертизу.
Згідно з частиною другою статті 55 КпШС України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини в книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Судувід 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" роз`яснено, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини другої статті 55 КпШС України запис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір`ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.