Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 2-1847/11
провадження № 61-15784св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Хопти С. Ф.,
суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва у складі судді Волокітіної Н. Б. від 18 березня
2011 року та постанову Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О., Саліхова В. В., Семенюк Т. А., від 01 березня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2010 року публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Надра" (далі - ПАТ "КБ "Надра", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 183 018 доларів США зі сплатою 14,49% річних, строком повернення до 16 червня 2028 року. На забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань, банк просив стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість, яка станом на 28 січня 2010 року складала 226 696,28 доларів США, що еквівалентно 1 814 658,36 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня
2011 року позов ПАТ "КБ "Надра" задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь
ПАТ "КБ "Надра" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1 814 658,35 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв`язку із невиконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню з нього та поручителя у солідарному порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану його представником ОСОБА_3, залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2011 року - без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення позичальника та поручителя у солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у березні 2018 року, ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення в частині стягнення з нього заборгованості за кредитним договором із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банк пропустив шестимісячний строк пред`явлення вимог до поручителя, встановлений частиною четвертою статті 559 ЦК України, а тому порука є припиненою. Крім того, банк пропустив річний строк позовної давності до пені.
Оскільки судові рішення оскаржуються лише в частині стягнення заборгованості з поручителя, то відповідно до статті 400 ЦПК України в іншій частині законність ухвалених судами рішень не перевіряється.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, відповідно до якого позичальник отримала кредит у розмірі 183 018 доларів США зі сплатою 14,49% річних, строком повернення до 16 червня 2028 року.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, цього ж дня між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору станом на 28 січня 2010 року у позичальника перед банком утворилась заборгованість у розмірі 226 696,28 доларів США, що еквівалентно 1 814 658,36 грн, яка складається із: 181 448,80 доларів США, що еквівалентно 1 452 461,35 грн, - тіло кредиту; 39 607,94 доларів США, що еквівалентно 317 053,65 грн, - проценти за користування кредитом; 5 639,53 доларів США, що еквівалентно 45 143,35 грн, - пеня.
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.
Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов`язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК Українипорука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов`язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб`єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК Українистроком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).