Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 645/8681/14-ц
провадження № 61-44577 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Стрільчука В. А.,
суддів: Кузнєцова В. О., Олійник А. С. Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач)
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Східна обʼєднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області,
третя особа, яка заявляла самостійні вимоги щодо предмета спору - Харківська міська рада
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Маміної О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог та рішень судів попередніх інстанцій
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, треті особи: Східна об`єднана державна податкова інспекція
м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Харківська міська рада, про заборону здійснення незаконної підприємницької діяльності та зобовʼязання привести земельну ділянку до первісного стану.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що на території домоволодіння по АДРЕСА_1 діє самовільно облаштована відповідачами станція технічного обслуговування автомобілів, унаслідок чого земельна ділянка за вказаною адресою, надана ОСОБА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, використовується не за призначенням, що призводить до забруднення навколишнього природного середовища та постійного неприємного запаху.
Посилаючись на те, що незаконне здійснення відповідачами підприємницької діяльності з ремонту автомобілів у приватному домоволодінні по АДРЕСА_1 порушує права позивача, як суміжного землекористувача, просила заборонити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати незаконну діяльність на їх домоволодінні, та зобов`язати відповідачів привести до первісного стану самовільно захоплену земельну ділянку.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 травня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 жовтня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
У листопаді 2016 року третя особа Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, який ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 23 лютого 2017 року об`єднано в одне провадження з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про заборону здійснення незаконної підприємницької діяльності та зобов`язання привести земельну ділянку до первісного стану.
На обгрунтування позову зазначала, що ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, на праві власності належить земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,1000 га (далі - земельна ділянка 1), а також на праві користування - земельна ділянка площею 0,0678 га (далі - земельна ділянка 2). Проведеним оглядом на місцевості земельної ділянки по АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_2 без державної реєстрації прав на земельну ділянку, передбаченої статтями 125, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), за вказаною адресою також незаконно використовується земельна ділянка площею 0,0900 га (далі - земельна ділянка 3), межами якої є канави, дерева та кущі, на якій розміщено будівлю. Прохід та проїзд на земельні ділянки 1 та 2, належні відповідачеві на праві власності та праві користування здійснюється через ворота встановлені на самовільно зайнятій земельній ділянці 3.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 11 жовтня 2016 року будь-яких прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0900 га за юридичними та фізичними особами не зареєстровано, що свідчить про те, що вона перебуває у власності територіальної громади м. Харкова.
Посилаючись на наведене, Харківська міська рада просила зобов`язати ОСОБА_2 звільнити незаконно зайняту нею земельну ділянку площею 0,0900 га по АДРЕСА_1, шляхом демонтажу самовільно розміщеної будівлі, огорожі та воріт з приведенням земельної ділянки у придатний для подальшого її використання стан.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Заборонено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 здійснювати незаконну діяльність по ремонту автомобілів та іншого виробництва на території приватного домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Позов Харківської міської ради задоволено. Зобовʼязано ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку по
АДРЕСА_1 площею 0,0900 га, яка використовується ОСОБА_2, шляхом демонтажу самовільно розміщеної будівлі, огорожі та воріт з приведенням земельної ділянки у придатний для її подальшого використання стан.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що уповноваженим на те органом місцевого самоврядування не приймалося рішення про передачу у власність чи у користування відповідачам земельної ділянки по
АДРЕСА_1 площею 0,0900 га, що свідчить про її самовільне зайняття ними. Ураховуючи, факт часткового розміщення на спірній земельній ділянці конструктивних елементів будівлі, побудованої на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га, а також воріт, через які здійснюється прохід/проїзд на земельні ділянки, що перебувають на праві власності та у користуванні ОСОБА_2, а також огорожі, що унеможливлює можливість нормального користування нею з боку інших осіб, суд вважав обгрунтованими вимоги Харківської міської ради про зобов`язання
ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 квітня 2018 року в частині вирішення вимог Харківської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, та в частині стягнення судового збору скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про залишення їх без задоволення.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції обгрунтовано виходив з доведеності обставин здійснення відповідачами незаконної підприємницької діяльності на території домоволодіння по
АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова від 28 серпня 2015 року
№ 125/Л/20-31-07-02-09 залученого Головним управлінням Державної фіскальної служби у Харківській області для перевірки інформації, викладеної у звернення ОСОБА_1, щодо функціонування на території домоволодіння по АДРЕСА_1 станції технічного обслуговування.
Задовольняючи позовні вимоги Харківської міської ради про зобов`язання ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, суд першої інстанції не урахував відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження того, що будівлю, огорожу та ворота на земельній ділянці по АДРЕСА_1, площею 0,0900 га, було побудовано саме відповідачем. Крім того, згідно технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, двоповерхову будівлю, площею 84 кв. м, розміщено у межах земельної ділянки площею 0,1000 га переданої у власність ОСОБА_2, а план-схема, засвідчена підписом головного спеціаліста відділу контролю за використанням земель
Казмерчук О. А., не дозволяє достовірно ідентифікувати земельну ділянку, про звільнення якої, шляхом знесення будівлі, просить Харківська міська рада, що дає підстави для висновку про безпідставне покладення на ОСОБА_2 зобов`язання знести зазначені конструктивні елементи, розміщені на земельній ділянці 3.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позиції учасників справи
У вересні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Харківської міської ради, у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 22 серпня 2018 року у частині вирішених позовних вимог Харківської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, та залишити у цій частині в силі рішення Фрунзенського районного суду
м. Харкова від 12 квітня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на те, що скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про залишення без задоволення позову Харківської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, апеляційний суд не урахував, що предметом спору є земельна ділянка по АДРЕСА_1, площею 0,0900 га? обставини самовільного зайняття якої ОСОБА_2 підтверджуються актом обстеження земельної ділянки від 28 вересня 2016 року. Технічний паспорт на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1 що розроблений на будівлю " А-1 ", розташовану на земельній ділянці площею 0,1000 га, не спростовує висновків суду щодо розміщення її конструктивних елементів на спірній земельній ділянці, оскільки не відображає ситуацію, яка реально склалася під час використання ОСОБА_2 земельних ділянок по АДРЕСА_1 .Твердження представника ОСОБА_2 - ОСОБА_6 про наявність відмінного від розташованого на земельній ділянці площею 0,0900 га проходу/проїзду на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,1000 га є безпідставними з огляду на те, що зазначений представник жодного разу не був на спірній земельній ділянці.
У відзиві на касаційну скаргу, що надійшов до Верховного Суду у грудні
2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зазначили, що наведені у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність та/або необгрунтованість оскаржуваного судового рішення, а тому відсутні підстави для її задоволення. Суд апеляційної інстанції мотивовано виходив з того, що Харківською міською радою не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про фактичне користування саме ОСОБА_2 земельною ділянкою площею 0,0900 га по АДРЕСА_1 та, що відповідач здійснила або здійснювала самочинне будівництво нерухомого майна на спірній земельній ділянці. Ухвалюючи рішення суду про задоволення вимог Харківської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, суд першої інстанції не урахував, що за адресою: АДРЕСА_1, розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_2 та земельну ділянку площею 0,1000 га, належну їй на праві власності, водночас земельної ділянки, площею 0,0900 га, за цією адресою документально не існує, її координати та масштаб використаний у плані-схемі не визначено. Позивач не скористався роз`ясненим йому правом на призначення експертного дослідження на підтвердження обставин виходу за межі домоволодіння ОСОБА_2 конструктивних елементів жилового будинку літ. "А-1".
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.