Постанова
Іменем України
10 червня 2019 року
м. Київ
справа № 369/12755/17
провадження № 61-35658св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідач - ОСОБА_2, |
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28 листопада 2017 року у складі судді Ковальчук Л. М. та постанову Апеляційного суду Київської області
від 27 березня 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Сліпченка О. І., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до розписки від 04 липня 2017 року ОСОБА_2 07 листопада 2012 року взяла у ОСОБА_1 у борг кошти у розмірі 2 145 456 грн для оплати за договором купівлі-продажу квартири.
Відповідно до умов розписки від 04 липня 2017 року ОСОБА_2 зобов`язалась 06 липня 2017 року (у день укладення договору купівлі-продажу квартири) повернути ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 145 456 грн або 82 800 доларів США за курсом.
Посилаючись на те, що ОСОБА_2 не в повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання, ОСОБА_1 просила суд стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь заборгованість у розмірі 264 916,20 грн, з яких: основна сума боргу - 174 935,85 грн; інфляційні втрати -
69 491,45 грн; три відсотки річних - 20 488,90 грн.
Короткий зміст заяви про забезпечення позову
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб.
Заява мотивована тим, що обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до порушення прав не тільки відповідача, але й інших осіб, зокрема, членів її сім`ї, оскільки накладення арешту не перешкоджатиме відповідачу продовжувати володіти та користуватись транспортним засобом на власний розсуд, обмежена буди виключно правомочність у розпорядженні автомобілем шляхом відчуження, що гарантуватиме можливість повного і своєчасного виконання можливого рішення у справі, беручи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та наявність прострочення у строках погашення заборгованості.
Посилаючись на те, що вказаний вид забезпечення позову є співмірним заявленим позовним вимогам, ОСОБА_1 просила суд вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб - автомобіль марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, в межах заявленої суми позовних вимог.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 листопада 2017 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на автомобіль марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2
Постановою Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2018 року ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 листопада 2017 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що, оскільки предметом спору є стягнення заборгованості, а розмір боргу відповідача є значним, що складає 264 916,20 грн, з яких: основна сума боргу - 174 935,85 грн; інфляційні втрати - 69 491,45 грн; три відсотки річних - 20 488,90 грн, тому є підстави для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб відповідача. Разом з тим, забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що провадження у справі відкрито з порушенням правил територіальної підсудності, тому Києво-Святошинський районний суд Київської області не мав процесуальних повноважень, зокрема, на здійснення забезпечення позову, оскільки у позовній заяві позивач вказала адресу відповідача, за якою остання не зареєстрована. При цьому суд першої інстанції, відкриваючи провадження у вказаній справі, не вжив заходів, щоб пересвідчитися щодо дійсного місця проживання відповідача.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Як вбачається з матеріалів справи, у листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 17 листопада 2017 року відкрито провадження у вказаній справі.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 17 листопада 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 повторно звернулася до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 28 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 27 березня 2018 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на автомобіль марки Nissan X-Trail, державний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 3 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом та заявою про забезпечення позову) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 11 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом та заявою про забезпечення позову) передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до частин першої, третьої статті 151 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення із позовом та заявою про забезпечення позову) суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Згідно зі статтею 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.