Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 130/2141/17
провадження № 61-2355 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю. та Петрова Є. В.
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк"
відповідач - ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року (у складі суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., та Рибчинського В. П.) у справі за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі - АТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_4, ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про виселення без надання іншого житлового приміщення,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
12 вересня 2017 року АТ КБ "ПриватБанк" звернулось з цим позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_1, яка діє від свого імені та в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Служба у справах дітей Жмеринської міської ради Вінницької області, про виселення без надання іншого житла та просило виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі, яка розташована в
АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у органі МВС України, до повноважень якого входять питання громадянства, іміграції та реєстрації фізичних осіб, компетенція якого територіально поширюється на адресу вказаної квартири, без надання іншого житлового приміщення.
На обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що 04 жовтня
2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 37,7 м2 за адресою:
АДРЕСА_1 на підставі договору іпотеки від 29 травня
2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Драчевською Л. О. та зареєстрований у державному реєстрі № 2559. Після отримання права власності на вказану нерухомість позивач намагався отримати доступ до житла, однак перешкодою для вчинення таких дій стала реєстрація та проживання в ньому відповідачів, які на його думку підлягають виселенню з вказаної квартири без надання іншого приміщення.
Банк направляв відповідачам письмову вимогу про добровільне звільнення приміщення та зняття з реєстраційного обліку, однак законні вимоги відповідачами виконані не були, тому банк звернувся з цим позовом та просив його задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 12 жовтня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" суд першої інстанції виходив з того, що квартира, яка розташована в АДРЕСА_1 та яка відповідачем ОСОБА_1 була передана в іпотеку, не була придбана за рахунок отриманих кредитних коштів, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 23 травня 2008 року, а була придбана ОСОБА_1 до 29 травня 2008 року,
тоді як кредитний договір між позивачем та відповідачем було укладено
29 травня 2008 року, тобто раніше ніж відповідач отримала кредитні кошти.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем заявлено позовні вимоги про виселення без зазначення іншого житлового приміщення, а тому відповідно до статті 109 ЖК України в задоволенні позову слід відмовити, оскільки за встановлених судом обставин виселення проводитися тільки з наданням іншого житлового приміщення, яке повинно бути зазначене у рішенні суду.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 12 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" залишено без задоволення, а рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 12 жовтня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції апеляційний суд виходив з того, що доводи апеляційної скарги АТ КБ "Приватбанк" не заслуговують на увагу, оскільки вони не є достатніми та суттєвими для задоволення скарги й скасування правильного, об`єктивного судового рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Такі доводи суперечать реальному стану речей та є, фактично тлумаченням норм матеріального права на свою користь, свідчать про незгоду з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному судовому рішенні.
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
23 січня 2019 року АТ КБ "Приватбанк" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 12 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 19 грудня 2018 року з пропуском строку на касаційне оскарження судових рішень.
Заявник просив поновити пропущений ним строк на касаційне оскарження судових рішень посилаючись на те, що копію постанови суду апеляційної інстанції вони отримали лише 27 грудня 2018 року, що підтверджено копією конверта Вінницького апеляційного суду щодо направлення копії судового рішення АТ КБ "Приватбанк".
Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2019 року поновлено АТ КБ "Приватбанк" строк на касаційне оскарження судових рішень, відкрито касаційне провадження та витребувано з Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області цивільну справу № 130/2141/17.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі АТ КБ "Приватбанк" просило скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 12 жовтня 2018 року, постанову Вінницького апеляційного суду
від 19 грудня 2018 року та ухвалити нове судове рішення по задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права та вимоги чинного законодавства України, а саме статті 41 Конституції України, та статей 317, 319, 321, 391 ЦК України. Судами не враховано той факт, що АТ КБ "Приватбанк" є власником зазначеної квартири, а отже суди безпідставно відмовили у задоволенні позову посилаючись на те, позивач звернувся із позовом про виселення без надання іншого житла, тому на думку скаржника позовні вимоги мають бути задоволенні у повному обсязі, оскільки відповідачі не є власниками квартири.
Відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу АТ КБ "Приватбанк" до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна АТ КБ "Приватбанк" на підставі договору іпотеки від 29 травня
2008 року на праві власності належить квартира
АДРЕСА_1 загальною площею 59,8 м2.
У цьому помешканні зареєстровані та фактично проживають відповідачі у справі - сім`я ОСОБА_1, у складі якої є двоє дітей 2000 та 2008 року народження. 19 липня 2017 року АТ КБ "Приватбанк" направив відповідачам претензію від 11 липня 2017 року з вимогою добровільно звільнити займане приміщення, однак сім`я ОСОБА_1 вимоги власника квартири протягом визначених тридцяти днів не виконала.
Судами також було встановлено, що ОСОБА_1 є власником особового рахунку житлової площі в АДРЕСА_1 .
Сім`я складається з шести осіб: ОСОБА_1, 1981 року народження,
ОСОБА_4 , 1976 року народження, ОСОБА_2, 2000 року народження,
ОСОБА_3 2008 року народження, ОСОБА_5, 1949 року народження,
ОСОБА_6 , 1973 року народження (копія довідки КП "Жмеринкакомунсервіс" № 164 від 03 листопада 2016 року).
Відповідно до пункту 33.3 копії договору іпотеки квартири від 29 травня 2008 року, посвідченого державним нотаріусом Жмеринського районного нотаріального округу Драчевською Л. О., в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_8 (Іпотекодавець) надала в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру № 77, загальною площею 59,8 м 2 , житловою площею 37,7 м 2 .
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого виконкомом Жмеринської міської ради Вінницької області 10 березня 1994 року відповідно до Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду" на підставі рішення цього ж виконкому від 10 березня 1994 року № 1553, договору купівлі - продажу, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 23 травня 2008 року за № 2912638, зареєстрованого 27 травня 2008 року в КП ВООБТІ та 17 березня 1994 року записано в реєстрову книгу № 54 за реєстровим № 5746.
Крім того, судами було встановлено, що квартира в АДРЕСА_1 належала на праві спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_9, на праві спільної часткової власності
ОСОБА_9 , ОСОБА_10, загальна площа квартири становить 59,8 м2 (копії свідоцтва про право власності на житло від 10 березня 1994 року).
Відповідно до копії договору купівлі - продажу від 23 травня 2008 року відповідачка ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_6 3/4 частки квартири АДРЕСА_1, загальна площа якої - 59,8 м2.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши доводи касаційної скарги АТ КБ "Приватбанк" Верховний Суд у складі колегії Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Конституцією України передбачено як захист права власності, так і захист права на житло.
Як проголошено у статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.