Постанова
Іменем України
10 червня 2019 року
м. Київ
справа № 461/7036/16-ц
провадження № 61-27728св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представники позивача: адвокат Лемеха Ростислав Ігорович, адвокат Кріль Ольга Миколаївна,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2,
представники відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова у складі судді Городецької Л. М. від 06 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Крайник Н. П., Мельничук О. Я. від 04 травня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 .), у якому просила поновити її на роботі на посаді продавця у ФОП ОСОБА_2 та стягнути з нього на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позов мотивовано тим, що з 2009 року вона працювала у ФОП ОСОБА_2 на посаді продавця, проте 15 червня 2016 року відповідач не допустив її до робочого місця, повідомивши про звільнення найближчим часом.
При чергових спробах позивача вийти на своє робоче місце ФОП ОСОБА_2 не допускав її, відмовився видати трудову книжку та наказ про звільнення, і лише 17 жовтня 2016 року вона отримала лист з Львівського міського центру зайнятості від 04 жовтня 2016 року, у якому зазначено, що трудовий договір, укладеним між нею та ФОП ОСОБА_2, розірвано 16 червня 2016 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Посилаючись на те, що звільнення є незаконним, оскільки прогул позивач не вчиняла, а роботодавець свідомо не допускав її до роботи 15 червня 2016 року, ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Галицького районного суду від 06 лютого 2017 року позов задоволено. Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади продавця незаконним. Поновлено ОСОБА_1 на посаді продавця у ФОП ОСОБА_2 з 16 червня 2016 року. Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 14 236 грн 45 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що наказ про звільнення позивача за прогул без поважних причин є незаконним, оскільки стягнення застосовано з порушенням вимог законодавства про строки його застосування, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді продавця та стягнення середнього заробіткуза час вимушеного прогулу.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 04 травня 2017 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 відхилено, рішення Галицького районного суду від 06 лютого 2017 року залишено без змін.
Залишаючи рішення місцевого суду без змін, суд апеляційної інстанції виходив з того, позивач не була допущена до роботи з вини роботодавця, що не можна вважати прогулом без поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2017 рокуФОП ОСОБА_2 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 461/7036/16-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 самовільно залишила робоче місце та не була відсторонена роботодавцем від роботи. У період з 16 червня 2016 року по 03 жовтня 2016 року позивач не виходила на роботу, що свідчить про вчинення останньою прогулу. Також ФОП ОСОБА_2 вказує на отримання ОСОБА_1 повідомлення щодо з`явлення до Львівського міського центру зайнятості для розірвання трудового договору.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 29 грудня 2009 року між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було безстроково укладено трудовий договір № 13500906513, за умовами якого остання зобов`язувалась виконувати обов`язки продавця та інші правила, встановлені підприємцем.
Також судами на підставі показів свідків та відповідача установлено, що 15 червня 2016 року ОСОБА_1 вийшла на роботу, проте не була допущена до неї роботодавцем ФОП ОСОБА_2
Наказом ФОП ОСОБА_2 № 1/ 3 від 03 жовтня 2016 року звільнено ОСОБА_1 з роботи з 16 червня 2016 року за прогули згідно пункту 4 статті 40 КЗпП України.
Підставами звільнення стали акти про відсутність позивача на роботі від: 21 червня 2016 року, 30 червня 2016 року, 29 липня 2016 року, 31 серпня 2016 року, 30 вересня 2016 року, 03 жовтня 2016 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.