Постанова
Іменем України
11 червня 2019 року
м. Київ
справа № 130/2391/18
провадження № 61-1307 св 19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сімоненко В. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю. та Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник- ОСОБА_1
заінтересовані особи - Жмеринський психоневрологічний будинок-інтернат у Вінницькій області, виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня
2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року (у складі суддів: Зайцева А. Ю, Ковальчука О. В. та Якименка М. М.) у справі за заявою ОСОБА_1, за участі заінтересованих осіб: Жмеринський психоневрологічний будинок-інтернат у Вінницькій області, виконавчий комітет Жмеринської міської ради Вінницької області, про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення опікуна,
ВСТАНОВИВ :
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся із цією заявою про визнання ОСОБА_2 недієздатною, встановлення над нею опіки та призначення його опікуном посилаючись на те, що він є її дядьком.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 11 жовтня 2018 року заяву ОСОБА_1 повернуто заявнику.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що відповідно до частини 3 статті 296 ЦПК України ОСОБА_1 не наділений правом звернення до суду із цією заявою, оскільки не являється членом сім`ї ОСОБА_2 чи її близьким родичем, тобто, не має процесуальної дієздатності.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня
2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд погодився із висновками Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області та виходив з положень частини 3 статті 296 ЦПК України, якою передбачено, що із заявою про визнання фізичної особи недієздатною може звернутись член її сім`ї, близькі родичі, незалежно від їх спільного проживання, а заявник не є близьким родичем ОСОБА_2 .
Находження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
04 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області справу
№ 130/2391/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 жовтня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 06 грудня 2018 року, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку про повернення заяви, оскільки неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам. Він є рідним дядьком ОСОБА_2, оскільки пов`язаний близьким кровним спорідненням та має можливість бути її опікуном.
Відзив на касаційну скаргу
Відзиви на касаційну скаргу ОСОБА_1 до Верховного Суду не надходили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що заявник ОСОБА_1 є дядьком ОСОБА_2, відносно якої ставить питання про визнання її недієздатною та встановлення над нею опіки.
ОСОБА_2 згідно з довідкою № 762 від 27 вересня 2017 року Жмеринського психоневрологічного інтернату перебуває в даній установі із 28 березня 2002 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Верховний Суд у складі колегії суддів вважає, що судове рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.