Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 127/18076/16-ц
провадження № 61-71св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року у складі судді Прокопчук А. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Рибчинського В. П., Голоти Л. О.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що 10 грудня 2010 року між сторонами укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 отримав від нього 45 000,00 дол. США, які зобов`язувався повернути до 10 грудня 2015 року, однак борг не повернув.
У зв`язку з наведеним позивач просив стягнути з відповідача на його користь, 45 000,00 дол. США, що еквівалентно на день звернення до суду з позовом 1 116 000,00 грн, 22 500,00 дол. США - штрафу, що еквівалентно 558 000,00 грн.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 квітня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 26 грудня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 45 000,00 дол. США, що еквівалентно 1 116 000,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 22 500,00 дол. США, що еквівалентно 558 000,00 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами у справі був дійсно укладений договір позики та позикодавцем передано позичальнику кошти у сумі 45 000,00 дол. США. Оскільки відповідач зобов`язання в строк, визначений в договорі, не виконав, з нього підлягають стягненню на користь позивача сума позики та штраф.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У касаційній скарзі, поданій у січні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять судові рішення першої та апеляційної інстанцій скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом не враховано доводів її апеляційної скарги щодо висновків, викладених в постанові Верховного суду від 07 листопада 2018 року у справі № 127/4467/17, обставини в якій ідентичні обставинам у справі, що переглядається. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розірвання шлюбу, як це встановлено статтею 68 СК України, не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четверта статті 65 СК України). Апеляційним судом не перевірено, чи вказаними судовими рішеннями не порушені права інших осіб, не встановлено справжність договору позики та дату його складання. Крім того, зазначала про безгрошовість договору позики та відсутність в позикодавця коштів у розмірі, який вказаний в договорі позики.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначав, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками, викладеними в цих рішеннях, тому доводи касаційної скарги є безпідставними та не підлягають задоволенню.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що 10 грудня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2
укладено договір позики, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_2 45 000,00 дол. США строком до 10 грудня 2015 року. (т. 1, а. с. 60 ).
Згідно з пунктом 2 договору позики зазначена сума грошей отримана позичальником від позикодавця повністю до оформлення та підписання цього договору. Підпис позичальника на договорі свідчить про те, що ним отримані вищезазначені грошові кошти в повному обсязі.
Сторони домовились, що договір позики є безпроцентним (пункт 3 договору).
Відповідно до пункту 4 договору, у випадку коли позичальник не поверне суму позики в строк, визначений в пункті 1 договору, позикодавець вправі пред`явити цей договір до стягнення в строки та в порядку, передбаченому чинним законодавством, а позичальник зобов`язаний сплатити суму позики та сплатити штраф в розмірі 50 % від суми несвоєчасного виконання зобов`язання.