Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 562/2286/15-ц
провадження № 61-32132св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Лесько А. О. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,
Штелик С. П.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня 2018 року у складі судді Чорного І. А. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Григоренка М. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: відділ освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівська районна державна адміністрація Рівненської області,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року у справі за його позовом до відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області, Здолбунівської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - Здолбунівська РДА Рівненської області) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Заява мотивована тим, що йому 05 квітня 2017 року стало відомо про обставини, передбачені пунктом 3 частиною другою статті 361 ЦПК України 2004 року, які є підставою для перегляду справи у зв`язку з нововиявленими обставинами. Підставою для подання позову був наказ відділу освіти Здолбунівської РДА від 31 серпня 2015 року №211-к "Про звільнення ОСОБА_1 " з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за пунктом 3 частиною першою статті 41 КЗпП України (вчинення працівником, який виконує виховні функції аморального проступку несумісного з продовженням даної роботи з 01 вересня 2015 року). Приймаючи рішення про звільнення позивача відділ освіти керувався протоколом РВ УМВС України в Рівненській області № 017687 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 178 КУпАП від
10 серпня 2015 року, постановою РВ УМВС України у справі про адміністративне правопорушення від 10 серпня 2015 року № 017687. Постановою начальника Здолбунівського відділення поліції ГУНП в Рівненській області від 12 лютого 2016 року справу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 178 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрито на підставі статті 38 КУпАП, у зв`язку із закінченням термінів давності притягнення до адміністративної відповідальності. Вказану постанову позивач оскаржив до суду, однак результату по її перегляду на час розгляду цієї справи ще не було, про що він неодноразово наголошував в судовому засіданні. Після ухвалення рішення Здолбунівського районного суду від 17 березня 2016 року йому стало відомо ще про одну постанову начальника Здолбунівського відділення поліції ГУНП в Рівненській області від 01 березня 2016 року у справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 178 КУпАП, яку він також оскаржив. 05 квітня 2017 року Житомирським апеляційним адміністративним судом було скасовано постанови про адміністративне правопорушення від
12 лютого 2016 року серії № 002841 та від 01 березня 2016 року, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрито в порядку пункту 1 статті 247 КУпАП, за реабілітуючими обставинами, а саме за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою суду апеляційної інстанції спростовано факт його появи у нетверезому вигляді у громадському місці, у зв`язку із чим відносно нього було складено відповідний протокол, а також звільнено з роботи. Наголошує також на тому, що судом першої інстанції було надано неправильну оцінку показанням свідків ОСОБА_2,
ОСОБА_3 , ОСОБА_4, проігноровано свідчення ОСОБА_5 та
ОСОБА_6 Вказує, що його звинувачують у тому, що знаходячись у відпустці, він перебував у громадському місці в нетверезому стані, однак жодних актів про перебування у нетверезому стані складено не було, письмових пояснень по цьому факту відібрано не було, а обвинувачення побудовано лише на показаннях осіб, які є добрими знайомими заявника в міліцію ОСОБА_7, з яким у нього тривалий час неприязні стосунки.
У зв`язку з викладеним позивач просив задовольнити його заяву про перегляд рішення суду першої інстанції від 17 березня 2016 року за нововиявленими обставинами, скасувати це рішення та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 січня
2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Рівненської області від 12 квітня 2018 року, задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 березня 2016 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Судові рішення мотивовані тим, що скасування постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року у справі
№ 562/344/16-а постанови про адміністративне правопорушення від 12 лютого та 01 березня 2016 року та закриття провадження у цій справі за пунктом 1 статті 247 КУпАП, у зв`язку з реабілітуючими обставинами, а саме за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не спростовує вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, не сумісного з продовженням роботи, оскільки аморальний проступок може не містити склад проступку адміністративного, кримінального правопорушення, тощо. Крім того, вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, який став причиною його звільнення підтверджено доказами, які не спростовані ним. Таким чином підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі відсутні, оскільки його було правомірно звільнено з посади директора на підставі пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП України.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 23 січня 2018 року є ідентичним змісту рішення суду першої інстанції від 17 березня 2016 року, яке було ним скасоване, за виключенням посилання в скасованому рішенні на те, що адміністративна справа відносно ОСОБА_1 закрита на підставі статті 38 КУпАП у зв`язку із закінченням термінів давності притягнення його до відповідальності, що не є реабілітуючою обставиною. Вказує, що рішенням Житомирського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за фактом, який став підставою видання роботодавцем наказу про його звільнення, закрито в порядку пункту 1 статті
247 КУпАП, за реабілітуючими обставинами, зокрема за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Судами обох інстанцій не враховано, що показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 є суперечливими, крім того вказані особи навіть не були допитаними судом під час розгляду справи. Також не було надано належної оцінки поясненням свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які вказували, що 25 липня 2015 року вони бачили ОСОБА_1 в тверезому вигляді. Не відповідає обставинам справи висновок місцевого суду про те, що він відмовився надати відділу освіти Здолбунівської районної державної адміністрації письмове пояснення щодо факту, який стався 25 липня 2015 року. Подія про знаходження його в п`яному вигляді в громадському місці не знайшла свого підтвердження. Для встановлення факту перебування особи в стані алкогольного сп`яніння в громадському місці необхідне спеціальне дослідження. У матеріалах справи відсутні будь-які докази про направлення його на таке дослідження. Жодних доказів вчинення ним аморального проступку судом не встановлено. Також зазначає, що в справі судова експертиза не була призначена, а наданий висновок експерта, проведений на замовлення голови Здолбунівської РДА, викликає сумніви щодо його дійсності, оскільки на експерте дослідження було направлено не оригінал запису, а диск для лазерних систем зчитування формату CD-R, який не є первинним джерелом, з якого проводилась фото- та відеозйомка, а експертний висновок не надає відповіді на головне питання, чи знаходилась зображена на фото людина в стані алкогольного сп`яніння, оскільки позивача звинувачують саме в тому, що він 25 липня 2015 року перебував у стані алкогольного сп`яніння у громадському місці.
АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив відділу освіти Здолбунівськогої РДА та Здолбунівської РДА на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказано, що суди першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно з`ясували всі обставини, що мають значення для справи, тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги є безпідставними та такими, що не впливають на законність цих рішень.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Суди встановили, що з 01 вересня 1987 року ОСОБА_1 працював на посаді директора Будеразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Здолбунівської районної ради Рівненської області, що підтверджується записами його трудової книжки (а. с. 7-8 том 1).
Наказом відділу освіти Здолбунівської РДА від 31 серпня 2015 року
№ 211-к ОСОБА_1 звільнено з посади директора вказаної школи за пунктом 3 статті 41 КЗпП України - вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку несумісного з продовженням роботи, з 01 вересня 2015 року (а. с. 13, 40 том 1).
Підставою для звільнення став факт висвітлення на сторінках Інтернет видання "Здолбунів ком" ІНФОРМАЦІЯ_1 відео та фотографії щодо директора Будеразької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Здолбунівської районної ради Рівненської області ОСОБА_1, який лежав на узбіччі дороги у неохайному вигляді в громадському місці, з посиланням на перебування його у стані сп`яніння.
Висновком експертного дослідження від 16 березня 2016 року № 7-3ДФ встановлено, що у фотозображення ознак внесення змін не виявлено (а. с. 187-199 том 1).
Під час розгляду справи судом свідки вказаного факту ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 пояснили, що 25 липня 2015 року о 12:00 годині вони побачили директора школи ОСОБА_1 ., який лежав на узбіччі дороги у нетверезому стані та мав неохайний зовнішній вигляд. Дані факти вони зняли на камеру мобільного телефону, а зроблене відео виклали в Інтернет.
Вказана подія набула широкого розголосу, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями скрін-шотів газет та інтернет-видань (а. с. 114-120, 124-125 том 1).