Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 755/28228/13-ц
провадження № 61-44462св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відділ реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві,
представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Ліана Володимирівна, орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва, у складі судді Яровенко Н. О., від 27 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Кравець В. А., Лапчевської О. Ф., Вербової І. М., від 21 серпня 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_5, відділу реєстрації актів громадянського стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В., орган опіки та піклування Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації в особі служби у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про встановлення батьківства та права на спадкування за законом на нерухоме майно.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що його мати ОСОБА_8 проживала однією сім`єю та перебувала у фактичних шлюбних відносинах з його батьком - ОСОБА_9, який до своєї смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, під час цих відносин, про що відділом записів актів громадянського стану Харківської районної державної адміністрації у м. Києві 18 березня 1993 року видано свідоцтво. Проте, за відсутності бажання та вільного часу у його батька, мати позивача була змушена одноособово звернутися для реєстрації його народження до органу реєстрації актів цивільного стану та у графі "батько" за вказівкою матері був здійснений запис " ОСОБА_9", оскільки в особи, яка не перебуває у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків і рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини в книзі записів народжень провадиться за прізвищем матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 помер.
22 березня 2013 року позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із заявою про визнання факту батьківства. Ухвалою суду від 02 квітня 2013 року у справі призначена судово-генетична експертиза методом ДНК-аналізу та за висновком експерта Київського міського бюро судово-медичної експертизи № 116 від 02 квітня 2013 року встановлено, що ОСОБА_9 може бути його біологічним батьком з ймовірністю 99,99 %.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року встановлено факт, що ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батьком ОСОБА_1, що стало підставою для внесення змін у свідоцтво про народження.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 26 жовтня 2013 року скасовано рішення Дарницького районного суду м. Києва від 24 липня 2013 року. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства залишено без розгляду.
Після смерті батька позивача відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, квартиру АДРЕСА_3 та будинок в с . Сичівка Димерського району Київської області .
У подальшому позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Глушко Л. В. із заявою про прийняття спадщини. Окрім нього з відповідними заявами звернулися ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5
Зазначав, що його батько протягом тривалого часу перебував у близьких родинних стосунках з ним та його матір`ю, а з 2008 року по день смерті проживав спільно з ними за адресою: АДРЕСА_1, та вів спільне господарство, а поховання батька організувала його мати - ОСОБА_8
Враховуючи викладене, позивач вважає, що після смерті ОСОБА_9 він має право на спадщину на рівні з іншими дітьми.
З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, встановити факт, що ОСОБА_9 є його рідним батьком; зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_1, а саме, вказати батьком дитини ОСОБА_9 ; визнати його право на спадщину за законом; визнати за ним право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1, на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3 та на 1/4 частину будинку по АДРЕСА_7,.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, щовисновок експерта № 389 від 18 вересня 2014 року, яким практично доведено біологічне батьківство померлого ОСОБА_9 відносно ОСОБА_1, не може бути взято до уваги, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України, чинними на момент виникнення цих правовідносин, та якими не передбачено такої підстави для встановлення батьківства. Суд встановив, що належних та достатніх доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог суду надано не було.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року - без зміни.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районним судом правильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 53 КпШС України, в силу положень якої висновок судово-генетичної експертизи не має правового значення при вирішенні спору про встановлення батьківства. Під час перегляду справи апеляційним судом стороною позивача на підтвердження батьківства ОСОБА_9 не було надано належних та допустимих доказів, які б достовірно підтверджували визнання ОСОБА_9 за життя свого батьківства відносно ОСОБА_1 або спільне проживання та ведення спільного господарства померлим і матірʼю позивача до його народження, або спільне виховання та утримання ними дитини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 27 червня 2018 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 21 серпня 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами свідомо проігноровано висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в ухвалі від 26 липня 2017 року щодо дослідження письмового доказу - висновку судово-медичного дослідження, який відповідачі не спростували, зважаючи на те, що він беззаперечно підтверджує біологічне батьківство позивача стосовно спадкодавця, чим порушили положення частини першої статті 417 ЦПК України. Судами також проігноровано письмові докази, які підтверджують як спільне проживання померлого з матір`ю позивача, так і тісне спілкування батька із сином (померлого із позивачем) останні 8 років. При цьому необґрунтовано взято до уваги суперечливі та неправдиві показання свідків з боку відповідачів.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 посилається на те, що оскаржувані судові рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального та матеріального права, усі докази було обʼєктивно досліджено та їм надано відповідну правову оцінку. Підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, батьками його вказані: ОСОБА_9, ОСОБА_8, про що Харківським відділом ЗАГС у книзі реєстрації актів про народження зроблено запис № 320 (т. 1, а. с. 12).
Звертаючись до суду із цим позовом ОСОБА_1 вказував про те, що запис про батька вчинено відповідно до статті 55 КЗпШС України. Своїм біологічним батьком позивач вважає ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, та після смерті якого відкрилась спадщина.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 18 вересня 2014 року було призначено судово-генетичну експертизу, на розгляд якої ставилося питання, чи є ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, біологічним батьком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а. с. 229).
Згідно з висновком № 389 експерта відділення судово-медичної генетичної ідентифікації Київського бюро судово-медичної експертизи від 18 вересня 2014 року молекулярно-генетичним дослідженням встановлено: вірогідність підтвердження біологічного батьківства ОСОБА_9 стосовно ОСОБА_1 складає величину не менш ніж 99,99 %. Біологічне батьківство ОСОБА_9 відносно ОСОБА_1 практично доведено (а. с. 240, 241 т. 1).
Позиція Верховного Суду