Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 346/4617/16-ц
провадження № 61-23852св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю.,Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Галян Галина Михайлівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргупредставника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2017року у складі колегії суддів:Фединяка В. Д.,Горблянського Я. Д., Матківського Р. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Коломийського міського нотаріального округу Галян Г. М., про визнання договору дарування квартири недійсним та застосування наслідків недійсності правочину.
Свої вимоги позивач обґрунтовувавтим, щовін укладав договір дарування під час лікування у психіатричному відділенні Коломийського ЦРЛ і не бажав дарувати ОСОБА_2 належну йому квартиру, так як іншого житла не має. Вважав, що при укладенні зазначеного договору дарування укладає договір довічного утримання, оскільки відповідач після підписання такого договору оплатив його лікування, обіцяв зробити ремонт квартири та найняв для його догляду сторонню особу. Проте через чотири дні після підписання договору покинув його, виїхав за кордон де перебуває понад дев`ять років, не підтримує з ним відносин і не цікавиться його життям.
Враховуючи викладене, позивачпросиввизнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 22 жовтня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Галян Г.М.; застосувати наслідки недійсності правочину, визнати за ним право власності на квартиру.
Рішенням Коломийського районного суду від 12 січня 2017року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач не надав суду доказів порушення його прав оскаржуваним договором дарування, а також того, що оспорюваний правочин вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, або внаслідок впливу тяжкої обставини, крім того, позивач на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним не надав доказів, що він помилився щодо обставин, які мають істотне значення, природи правочину, прав та обов`язків сторін.
РішеннямАпеляційного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2017рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного 22 жовтня 2013 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського міського нотаріального округу Галян Г. М. Визнано право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу 1/2 частини квартири, посвідченого приватним нотаріусом Крломийського міського нотаріального округу Галян Г. М. 23 жовтня 2000 року за реєстровим номером Д -253 та на 1/2 частини цієї квартири на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Коломийської міської державної нотаріальної контори Мануляк-Терпелюк І. В. 26 грудня 2006 року за реєстровим номером 2742. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд,скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що укладаючи договір дарування, позивач помилявся щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, оскільки неправильно сприйняв фактичні обставин правочину, що вплинуло на його волевиявлення та вважав, що укладає договір довічного утримання, передаючи належну йому квартиру відповідачу.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У березні 2017року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу на рішення Апеляційного Суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2017 року, в якій просить скасувати зазначенесудове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує, щосуду не надано доказів того, що позивач на час укладення договору дарування квартири не міг розуміти значення своїх дій чи керувати ними.
У травні 2017 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшлизаперечення на касаційну скаргу, у яких зазначено, що апеляційна інстанція дійшла правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 помилки щодо природи укладеного ним договору.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, щозгідно з договором дарування квартири від 22 жовтня 2013 року, реєстровий № 1615, посвідченого приватним нотаріусом Галян Г. М., ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 .
Під час укладення вказаного договору дарування квартири ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні Коломийською ЦРЛ, що підтверджується епікризом № 11933, виданим Коломийською ЦРЛ, згідно з яким він перебував там із 17 жовтня по 26 листопада 2013 року з діагнозом: РПП внаслідок вживання алкоголю зі шкідливими наслідками для здоров`я, токсична полінейропатія, дисциркуляторна енцефалопатія, бешиха лівої китиці.