Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 761/46029/16-ц
провадження № 61-15413св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року у складі судді Осаулова А. А. та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Головачова Я. В., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль"), про поділ кредитних зобов`язань між спадкоємцями.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина та мати ОСОБА_2 і відповідачів у справі - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина та рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 березня 2016 року за ними та відповідачами визнано право власності на спадкове майно, по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті спадкодавця. З урахуванням вимог статей 1218, 1278 ЦК України спадщина є подільною, а спадкове майно у вигляді вказаної квартири придбане у кредит у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором і договором іпотеки від 05 грудня 2007 року. За вимогами статей 1281-1282 ЦК України визначений обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредиторів повністю, але в межах вартості одержаного у спадщину майна, а саме у розмірі, що відповідає його частці у спадщині. Вказує, що умови договору іпотеки є дійсними для набувача вказаного майна. Між тим, за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року тільки з нього стягнуто на користь банку заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року, але зважаючи на частку в розмірі, по 1/8 частини кожному спадкоємцю у спадковому майні, то за кожним із них, у тому числі, за відповідачами, має бути визнано по 1/8 частини кредитних зобов`язань за кредитним договором від 05 грудня 2007 року, а тому він змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права із вказаним позовом.
Посилаючись на викладене, позивач просив визначити обсяг кредитних зобов`язань його як спадкоємця та ОСОБА_2 у розмірі - 3/4 частини боргу та відповідачів у розмірі по 1/8 частини боргу відповідно за кредитним договором від 05 грудня 2007 року.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року позов ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, задоволено.
Визначено обсяг кредитних зобов`язань ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі - 3/4 частини боргу за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № 014/0438/74/5421, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у межах вартості належної ОСОБА_2 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 . Визначено обсяг кредитних зобов`язань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі по 1/8 частини боргу за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № 014/0438/74/5421, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", у межах вартості належної їм по 1/8 частини квартири АДРЕСА_1 . Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 26 березня 2016 року в порядку спадкування за кожним із учасників справи визнано право власності на 1/8 частини спадкового майна, що перебувало в іпотеці банку, то відповідно за кожним із них підлягає визнанню зобов`язання в цій же частині за кредитним договором від 05 грудня 2007 року. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року з ОСОБА_6 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року в сумі 138 101,00 дол. США, що в еквіваленті 1 103 843,21 грн, та судовий збір у сумі 3 441,00 грн. Обсяг боргових зобов`язань інших спадкоємців не визначений, що порушує права ОСОБА_1, як єдиного боржника за вказаним кредитним договором, а тому таке право підлягає судовому захисту шляхом перерозподілу кредитних зобов`язань у межах вартості належної сторонам частини отриманого у спадщину нерухомого (іпотечного) майна в межах його вартості.
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що обсяг боргових зобов`язань інших спадкоємців не визначений, що у свою чергу порушує права ОСОБА_1, який є єдиним боржником за кредитним договором, а тому таке право підлягає судовому захисту.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У березні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 28 лютого 2018 року, в якій просять скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказують на те, що ОСОБА_1 уже намагався перекласти свої боргові зобов`язання на дітей померлої дружини, не бажаючи віддавати борги, але судом касаційної інстанції 29 жовтня 2015 pоку йому відмовлено в цьому, а отже, вказаним заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 06 березня 2014 року ніяк не порушуються права позивача як спадкоємця. ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" як кредитор жодних вимог до спадкоємців ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо погашення боргу за кредитним договором після смерті ОСОБА_5 не заявляв.
Крім того, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки. Вони не є набувачами предмета іпотеки у розумінні частини четвертої статті 334 ЦК України. На сьогоднішній день єдиним власником вказаної квартири є ОСОБА_1, що підтверджується матеріалами справи.
У липні 2018 року ОСОБА_1, який діє у своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, подав відзив на касаційну скаргу, згідно з яким, прийнявши в установленому законом порядку спадщину, позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану квартиру - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав. Викладене узгоджується з правовим висновком, висловленим Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12.
У липні 2018 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 подали до суду письмові пояснення на відзив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 травня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухваленню нового рішення про відмову в задоволенні позову.