Постанова
Іменем України
22 травня 2019 року
м. Київ
справа № 201/7236/17
провадження № 61-38304св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представник відповідача - Далія Сергій Олександрович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року у складі судді Ткаченко Н. В. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ткаченко І. Ю., Каратаєвій Л. О., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") про стягнення грошових коштів.
Позов мотивовано тим, що 21 квітня 2011 року ним до Кіпрської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" було подано заяву про відкриття рахунку в іноземній валюті (євро), на підставі якої на його ім`я було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 (євро).
Зазначав, що 22 грудня 2016 року він звернувся до Кіпрської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" із заявою про видачу готівки з поточного рахунку у розмірі 154 551,27 євро, проте його вимоги про перерахунок коштів банком виконані не були. Того ж дня він письмово звернувся до філії з вимогою щодо підтвердження можливості отримання ним 23 грудня 2016 року до 10:00 години належних йому грошових коштів, проте у визначений строк кошти не було видано банком, а натомість надано лише довідку щодо залишку коштів на рахунку.
27 грудня 2016 року він повторно з`явився до банку для отримання коштів зі свого поточного рахунку або отримання письмової відповіді на його запит від 22 грудня 2016 року, проте відповіді від банку не отримав, кошти видано не було, було надано лише довідку про залишок коштів на рахунку станом на 27 грудня 2016 року.
За період з 09 січня 2017 року по 13 лютого 2017 року банк почав частково видавати йому готівкові кошти у межах самостійно встановленого ліміту, спочатку 500 євро у день, а потім 300 євро у день. У період з 22 грудня 2016 року по 02 лютого 2017 року Кіпрська філія ПАТ КБ "ПриватБанк" не приймала його платіжні доручення на безготівковий переказ коштів в іншій банк, посилаючись на відсутність такої технічної можливості після націоналізації.
02 лютого 2017 року йому було повідомлено про можливість здійснити безготівковий переказ коштів в інший банк, після чого, того ж дня ним було надано платіжне доручення на переказ 147 500,00 євро на його рахунок в іншому банку, проте, банком відповідний платіж виконано не було, а з поточного рахунку було здійснено списання комісії.
13 лютого 2017 року ним було подано нове платіжне доручення на перерахування 147 500,00 євро на його рахунок в іншому банку, оскільки закінчився термін дії платіжного доручення від 02 лютого 2017 року, та 13 лютого 2017 року, грошові кошти у розмірі 147 500,00 євро було перераховано на його поточний рахунок, відкритий в іншому банку.
Вважав такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушили його право на розпорядження належними йому грошовими коштами, а, отже, у зв`язку з простроченням виконання розпорядження власника рахунку, згідно з вимогами статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у відповідача виник обов`язок сплатити йому пеню за неналежне виконання зобов`язання за договором банківського рахунку у розмірі 7 784,78 євро, що станом на дату її утворення еквівалентно 225 991 грн 30 коп.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ "ПриватБанк" на його користь пеню за прострочення здійснення переказу з поточного рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 225 991 грн 30 коп.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 пеню за прострочення здійснення переказу з поточного рахунку № НОМЕР_1 у розмірі 225 991 грн 30 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 було безпідставно обмежено у можливості розпорядження грошовими коштами, які знаходились на його поточному рахунку, а Кіпрська філія ПАТ КБ "ПриватБанк" не мала обмежень для здійснення видаткових операцій щодо повернення коштів, розміщених на рахунку позивача, а тому з відповідача на користь позивача стягнуто пеню за прострочення переказу у розмірі 225 991 грн 30 коп., згідно наданого позивачем розрахунку, який не спростований банком.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновку суду першої інстанції щодо того, що з 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 було безпідставно обмежено у можливості розпоряджатися своїми грошовими коштами, які знаходились на його поточному рахунку, а Кіпрська філія ПАТ КБ "ПриватБанк" не мала обмежень для здійснення видаткових операцій щодо повернення коштів, розміщених на рахунку позивача, є законними та обґрунтованими. Згідно наданого позивачем розрахунку, який банком спростовано не було, заборгованість за пенею склала 225 991 грн 30 коп., яка була розрахована у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, з урахуванням здійснених відповідачем часткових виплат у період з 23 грудня 2016 року по 13 лютого 2017 року, та становить 7 784,78 євро, що еквівалентно 225 991 грн 30 коп.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ПАТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є незаконними, необґрунтованими й такими, що ухвалені з неправильнимзастосуванням норм чинного законодавства. Посилалось на те, що обставини щодо того, що позивачем 22 грудня 2016 року було подано до банку розрахунковий документ на видачу готівкових коштів у розмірі 154 551,27 євро, який не було виконано банком, не відповідають дійсності. Зазначало, що з 2014 року в Україні Національним банком України (далі - НБУ), з метою врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України, введено обмеження на продаж іноземної валюти. Так, відповідно до підпункту 9 пункту 6 постанови Правління НБУ від 13 грудня 2016 року № 410 уповноважені банки зобов`язані обмежити видачу (отримання) готівкових коштів в іноземній валюті або банківських металів з поточних і депозитних рахунків клієнтів через каси та банкомати в межах до 250 тис. грн на добу на одного клієнта в еквіваленті за офіційним курсом НБУ. Зазначена у цьому підпункті вимога поширюється на видачу (отримання) готівкових коштів як у межах України, так і за її межами незалежно від кількості рахунків клієнта в одному банку. Тому ОСОБА_1 було повідомлено про те, що видати усю суму з рахунка готівкою через касу відділення банк не має можливості з огляду на обмеження з видачі готівки через касу банку, встановлені НБУ. Однак, не погодившись із вказаними обмеженнями позивач наполягав на задоволенні його вимог, про що свідчить лист на адресу банку від 22 грудня 2016 року, відповідно до якого просив дозволити видачу грошових коштів у зазначеній сумі, що значно перевищує встановлені НБУ обмеження.Також, підтвердженням відсутності обмеження позивача у користуванні власними коштами у межах лімітів, встановлених НБУ, є та обставина, що у період з січня по лютий позивач здійснював часткове зняття коштів з рахунка. 13 лютого 2017 року ОСОБА_1 надав банку платіжну вимогу на здійснення валютного переказу коштів на власний рахунок в іншому банку, який було у повному обсязі виконано ПАТ КБ "ПриватБанк".
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09 липня 2018 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано зЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська зазначену цивільну справу. Клопотання ПАТ КБ "ПриватБанк" про зупинення виконання рішення суду задоволено. Зупинено виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2017 року до закінчення касаційного провадження.
У жовтні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
УхвалоюКасаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення грошових коштів призначено до розгляду.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи до суду не подали
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що 21 квітня 2011 року ОСОБА_1 подав до Кіпрської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву про відкриття рахунка в іноземній валюті "євро", на підставі указаної заяви було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 та розміщено на ньому грошові кошти належні позивачеві.
22 грудня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до філії із заявою про видачу готівки з поточного рахунка у розмірі 154 551,27 євро.
22 грудня 2016 року ОСОБА_1 було надано платіжне доручення про видачу коштів з рахунка, грошові кошти за відповідним розрахунковим документом позивачем отримані не були.
Після 22 грудня 2016 року ОСОБА_1 неодноразово звертався до Кіпрської філії ПАТ КБ "ПриватБанк" з вимогою про отримання готівкових коштів зі свого поточного рахунку або отримання письмової відповіді на його запит. На відповідні заяви позивача банком надавалися довідки про залишок коштів на рахунку позивача.
За період з 09 січня 2017 року по 13 лютого 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" почав частково видавати ОСОБА_1 готівкові кошти у межах лімітів, спочатку 500 євро у день, а потім 300 євро у день, при цьому платіжне доручення позивача від 02 лютого 2017 року про видачу всієї суми залишку коштів, розміщених на поточному рахунку, банком виконано не було.
Остаточний переказ суми залишку коштів ОСОБА_1 на рахунок у іншому банку було здійснено ПАТ КБ "ПриватБанк" 13 лютого 2017 року на підставі платіжного доручення позивача (а.с. 48).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.