Постанова
Іменем України
29 травня 2019 року
м. Київ
справа № 308/5729/16-ц
провадження № 61-2734св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня
2017 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Джуги С. Д., Кожух О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк"), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Позовна заява мотивована тим, що 20 вересня 2005 року між нею та Акціонерним комерційним банком "Райффайзенбанк Україна" (далі - АКБ "Райффайзенбанк Україна") укладений кредитний договір № CNL 800/057/2005, згідно з яким вона отримала кредит на загальну суму 78 000,00 доларів США, для фінансування будівельних робіт та закупівлі будівельних матеріалів на будівництво будинку, строком до 2025 року. Одночасно із договором кредиту між сторонами укладений договір іпотеки, відповідно до якого для забезпечення повного і своєчасного виконання взятих на себе зобов`язань вона надала банку в іпотеку земельну ділянку площею 0,0599 га та будь-яке нерухоме майно, що буде побудоване на ній, за адресою: вул. Осипенка, 37, м. Ужгород. Протягом усього часу виконувала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів. Проте у 2015 році у сім`ї виникли фінансові проблеми, які були пов`язані із різким коливанням курсу валют, зменшення доходів, і тому вона звернулася до позичальника із заявою про реструктуризацію боргу, проте їй було відмовлено. Також зазначила, що 06 травня 2016 року отримала із регіонального відділення банку повідомлення про заміну кредитора та іпотекодержателя у межах кредитного договору № CNL 800/057/2005. У цьому листі також вказано, що банк відступив право вимоги на користь ОСОБА_2 на підставі договору про відступлення права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки від 06 травня 2016 року. Вважає, що укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 06 травня 2016 року є недійсним, оскільки ОСОБА_2 не мав індивідуальної ліцензії Національного банку України (далі - НБУ) на здійснення валютних операцій, що унеможливлювало прийняття від ОСОБА_1 платежів у валюті, направлених на погашення боргу за кредитом. Також указує, що укладений між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 правочин за своєю природою є договором факторингу, а такі договори мають право укладати лише фінансові установи, які отримали ліцензію із надання фінансових послуг. Зазначає, що договір про відступлення права вимоги не містить істотних умов щодо обслуговування боржником боргу за кредитним договором чим порушено Закон України "Про захист прав споживачів".
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір, укладений 06 травня 2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк", про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 вересня 2005 року
№ CNL 800/057/2005 та договором іпотеки від 20 вересня 2005 року
№ PCL 800/347/2005.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано договір, укладений 06 травня
2016 року між ОСОБА_2 та ПАТ "ОТП Банк", про відступлення права вимоги за кредитним договором від 20 вересня 2005 року № CNL 800/057/2005 та договором іпотеки від 20 вересня 2005 року № PCL 800/347/2005 недійсним.
Рішення мотивоване тим, що цей договір за своєю природою є договором факторингу, проте ОСОБА_2 (фактор) не має відповідної ліцензії з правом надання фінансових послуг, що суперечить статті 1079 ЦК України та статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг". Крім того, цей договір укладений з порушенням Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", оскільки ОСОБА_2 не має ліцензії на право здійснення операцій з валютою. Також цей договір всупереч абзацу шостому частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживача" не містить усіх істотних умов.
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року апеляційні скарги ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_2 задоволено. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 квітня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що спірний договір є договором відступлення права вимоги, а тому відсутні передбачені статями 203, 215 ЦК України підстави для визнання цього договору недійсним.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У січні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 04 грудня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу, оскільки придбання права вимоги на виконання зобов`язання у грошовій формі за плату є нічим іншим як операцією факторингу, проте судом апеляційної інстанції не надано оцінки цим обставинам, а рішення мотивовано тим, що сторони при укладенні цього договору керувались
статтями 512-519 ЦК України.
У червні 2018 року від ПАТ "ОТП Банк" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У червні 2018 року від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, судове рішення залишити без змін, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 13 травня 2019 року зазначену справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено, що 20 вересня 2005 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № CNL 800/057/2005, згідно з яким ОСОБА_1 отримала кредит чотирма траншами на загальну суму 78 000,00 доларів США, на будівництво нерухомого майна, а саме фінансування будівельних робіт та закупівлі будівельних матеріалів, строком до 2025 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 вересня
2005 року між АКБ "Райффайзенбанк Україна" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки № PCL 800/347/2005, відповідно до якого позивач надала банку в іпотеку земельну ділянку, площею 0,0599 га, що належить іпотекодавцю на праві приватної власності, та нерухоме майно, що буде збудоване на земельній ділянці, за адресою:
АДРЕСА_1 .
ПАТ "ОТП Банк" за кредитним договором № CNL 800/057/2005 є правонаступником АКБ "Райффайзенбанк Україна".
Із довідки ПАТ "ОТП Банк" від 30 листопада 2015 року № 800-5/430 вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № CNL 800/057/2005. Остаточний строк погашення кредиту - 19 вересня 2025 року. Позичальник ОСОБА_1 погашає кредит та сплачує відсотки за кредитом.