1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду




Постанова

Іменем України


06 червня 2019 року

м. Київ


справа № 686/11062/17

провадження № 61-2958св18


Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Тітова М. Ю.,


учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк",

відповідач - ОСОБА_1,


провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року у складі судді Мороз В. О. та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Талалай О. І.,


ВСТАНОВИВ:


Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.


У червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (далі - ПАТ "Промінвестбанк", Товариство) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків, посилаючись на те, що з 16 серпня 2012 року відповідач працювала на посаді менеджера з обслуговування клієнтів відділу роздрібного бізнесу Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в місті Хмельницькому та 25 листопада 2013 року була звільнена з роботи через втрату довір`я (у зв`язку із встановленим фактом привласнення депозитних коштів вкладників банку) на підставі пункту 2 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Неправомірні дії ОСОБА_1 полягали в тому, що вона достроково розірвала договори банківського депозиту та підписала він імені клієнта ОСОБА_2 . заяви на видачу готівки, за якими отримала грошові вклади. Під час примусового виконання рішення Хмельницького міськрайонного суду від 08 вересня 2016 року, яке було змінене рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 17 жовтня 2016 року, в цивільній справі №686/13565/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ПАТ "Промінвестбанк" про стягнення процентів за користування коштами, інфляційних втрат та відшкодування моральної шкоди Товариство понесло значні збитки. Зокрема, ПАТ "Промінвестбанк" було змушене сплатити проценти від простроченої суми заборгованості в загальному розмірі 1 734,66 грн, інфляційні втрати - 122 220 грн, виконавчий збір з витратами на проведення виконавчих дій - 13 053,05 грн, судовий збір - 1 239,44 грн, податок на доходи фізичних осіб - 21 999,60 грн, військовий збір - 1 833,30 грн, а всього - 162 080,05 грн. Враховуючи викладене, ПАТ "Промінвестбанк" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальні збитки у вищевказаному розмірі.


Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.


Рішення місцевого суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів протиправності дій відповідача, внаслідок яких Товариству заподіяні збитки. Витрати, які понесло ПАТ "Промінвестбанк", пов`язанні з несвоєчасним виконанням рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 25 листопада 2015 року про стягнення депозитних вкладів та процентів, а не з протиправною поведінкою ОСОБА_1 щодо привласнення грошових коштів.


Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Промінвестбанк" відхилено. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року залишено без змін.


Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.


Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.


У лютому 2018 року ПАТ "Промінвестбанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 10 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 14 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.


Касаційна скарга ПАТ "Промінвестбанк" мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно встановили фактичні обставини справи та безпідставно не застосували до спірних правовідносин норми КЗпП України. Товариство було змушене повернути вкладнику грошові кошти та нести зайві витрати у зв`язку з порушенням відповідачем трудових обов`язків. Апеляційний суд неправомірно відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі до вирішення Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області кримінальної справи № 686/8506/15-к про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених статтями 191, 366 Кримінального кодексу України (далі - КК України).


Рух справи в суді касаційної інстанції.


Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали з Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області.


11 травня 2018 року справа № 686/11062/17 надійшла до Верховного Суду.


Позиція Верховного Суду.


Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.


Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.


Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.


Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.


Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).


Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.


Вказана стаття регулює загальні підстави для відшкодування шкоди в межах позадоговірних (деліктних) зобов`язань. Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою, вина. Відсутність хоча б одного з цих же елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.


Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен довести факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.


З наведеного вище випливає, що шкода є другою неодмінною умовою цивільно-правової відповідальності. Під шкодою розуміють зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага. Залежно від об`єкта правопорушення розрізняють майнову або немайнову (моральну) шкоду.


Грошовий вираз майнової шкоди є збитками. Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є: 1) втрати, яких зазнала особа у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).


Отже, відшкодування збитків - це відновлення майнового стану учасника правовідносин за рахунок іншого суб`єкта - правопорушника. Щоб стягнути зазнані збитки, потерпіла особа має довести їх наявність і розмір.


Судами встановлено, що з 16 серпня 2012 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з позивачем та обіймала посаду менеджера з обслуговування клієнтів відділу роздрібного бізнесу Обласного відділення ПАТ "Промінвестбанк" в місті Хмельницькому.


19 жовтня 2012 року між ПАТ "Промінвестбанк" та ОСОБА_2 були укладені три договори банківського депозиту "Довгостроковий", за якими клієнт внесла на рахунки банку грошові кошти в сумі 180 000 грн, 10 000 грн та 20 000 грн на строк до 20 жовтня 2014 року.


Наказом від 25 листопада 2013 року № 4603-к позивача було звільнено з роботи з вищевказаної посади через втрату довір`я (у зв`язку із встановленим фактом привласнення депозитних коштів ОСОБА_2 ) на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України.


Постановою начальника відділення розслідування злочинів у сфері господарської діяльності слідчого відділу Хмельницького міського відділення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 30 грудня 2013 року ПАТ "Промінвестбанк" було визнано потерпілим у кримінальному провадженні № 12013240010007407 про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем).


Висновком науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області від 19 березня 2014 року № 277 підтверджується, що саме ОСОБА_1 виконала підписи в заяві на видачу готівки та меморіальних ордерах від 27 листопада 2012 року (за депозитними вкладами ОСОБА_2 ).


................
Перейти до повного тексту