Постанова
Іменем України
05 червня 2019 року
м. Київ
справа № 463/4396/15
провадження № 61-635св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Львівська міська рада,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: відділ Держгеокадастру у м. Львові, ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді Гирич С. В., від 23 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Крайник Н. П., Шеремети Н. О., Цяцяка Р. П., від 28 лютого 2019 року.
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Львівської міської ради про визнання нечинним рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, протокол № 157 від 24 липня 2015 року, про погодження межі земельних ділянок по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 ; визначення межі між будинковолодінням по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , з врахуванням вже існуючої правовстановлюючої та технічної документації на зазначені ділянки, а саме по лінії між т. "3" до т. "6" згідно додатку 1 до висновку №4-17Е від 25 квітня 2017 року судової земельно-технічної експертизи; зобов`язання ОСОБА_2 демонтувати паркан (сітку), встановлений по лінії т.6-т.8, та браму, яка розташована вздовж АДРЕСА_1 по лінії т.Б - т.7 (брама 9,7 м) - т.А (1,3 м), згідно додатку 1 до висновку №4-17Е від 25 квітня 2017 року судової земельно-технічної експертизи; зобов`язання Львівську міську раду розглянути заяву позивача щодо надання заїзду на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 .
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона є співвласницею житлового будинку АДРЕСА_2, який розташований на земельній ділянці площею 3 020 кв.м. Відповідач ОСОБА_2 є співвласником будинку АДРЕСА_1, за яким закріплено земельну ділянку площею 2 810 кв.м. Присадибні земельні ділянки, на яких знаходяться вказані будинки, межують між собою. ОСОБА_2 самочинно зайняв земельну ділянку від свого землеволодіння до дороги площею 241,6 кв. м, встановив ворота та фактично унеможливив влаштування заїзду на її земельну ділянку. Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 грудня 2014 року у справі № 2-99/2011 встановлено, що частина земельної ділянки, якою користується ОСОБА_2, вийшла за межі земельної ділянки 1954 року. Зазначена земельна ділянка площею 241,6 кв. м є комунальною власністю і не перебуває в користуванні приватних осіб. Позивач у травні 2015 року зверталася до Львівської міської ради із заявою про надання заїзду на її земельну ділянку за рахунок наведеної земельної ділянки комунальної власності площею 241,6 кв. м, однак жодних відповідей не отримала. Разом з тим, за заявою відповідача рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради, протокол № 157 від 24 липня 2015 року, було погоджено межу між земельними ділянками сторін у відповідності до акту встановлення та показу меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 (по лінії Г- А), виготовленої ЛМВВ ЛРФ "Центр ДЗК", таким чином, що частина комунальних земель площею 241, 6 кв. м. фактично перейшла в користуванні відповідача ОСОБА_2, а місцем знаходження вбиральні позивача є середина межі (згідно схеми, долученої до оскаржуваного протоколу). Вважає, що узгоджувальною комісією було проігноровано ряд вже існуючих правовстановлюючих та технічних документів на земельні ділянки, щодо будинковолодінь АДРЕСА_3 . Крім того, експертним висновком було встановлено, що оскаржуваним рішенням узгоджувальної комісії було погоджено межі між трьома ділянками, натомість питання про погодження межі між ділянкою ОСОБА_1 та землями міста на розгляд комісії не виносилось, відтак узгоджувальна комісія вийшла за межі своїх повноважень.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просила задовольнити її позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визначено межі між будинковолодінням по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з врахуванням вже існуючої правовстановлюючої та технічної документації на зазначені ділянки, а саме по лінії між т."3" до т."6" згідно додатку 1 до висновку №4-17Е від 25 квітня 2017 року судової земельно-технічної експертизи. У решті позову відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги в частині визначення межі між будинковолодінням по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2, з врахуванням вже існуючої правовстановлюючої та технічної документації на зазначені ділянки, а саме по лінії між т."3" до т."6" згідно додатку 1 до висновку №4-17Е від 25 квітня 2017 року судової земельно-технічної експертизи є обґрунтованими. Відмовляючи у задоволенні інших позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що позивач у визначеному законом порядку не довела факт порушення її прав як рішенням узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради (рішення якої не є кінцевим), так і діями відповідача при визначенні межі між земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2, яка перебуває у власності Львівської міської ради та надана у користування позивачу, та в частині розмежування ділянок, що межують із землями Львівської міської ради. Позивач не є власником та користувачем спірної земельної ділянки, на якій встановлено браму та паркан.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем. Суд апеляційної інстанції визнав правильним висновку суду першої інстанції з приводу того, що протокол узгоджувальної комісії не є рішенням органу місцевого самоврядування, не є кінцевим рішенням з приводу вирішення спору щодо меж земельних ділянок, а висновком судової земельно-технічної експертизи підтверджено правильність існуючих меж між будинковолодінням по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 та відсутність порушення відповідачем прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Личаківського районного суду м. Львова від 23 травня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 лютого 2019 рокускасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли необґрунтованих висновків, які не відповідають обставинам справи, оскільки внаслідок встановлення ОСОБА_2 паркану та брами було обмежено право позивача на облаштування заїзду на свою земельну ділянку. Також суди залишили поза увагою бездіяльність Львівської міської ради, яка не проводила розгляд заяви про облаштування заїзду. Позивач зазначила, що рішення узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів Львівської міської ради носить обов`язковий характер і підлягає оскарженню в суді.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 січня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2019 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень. Судами правильно вирішено спір із урахуванням обставин справи, норми матеріального права застосовані правильно.
У своїх письмових поясненнях ОСОБА_1 звертає увагу на вчинення ОСОБА_2 дій по самозахопленню частини земельної ділянки.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є співвласником житлового будинку із господарськими спорудами по АДРЕСА_2, а відповідач ОСОБА_2 - співвласником житлового будинку АДРЕСА_1 . Присадибні земельні ділянки, на яких знаходяться вказані будинки, межують між собою.
Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів № 1438 від 20 жовтня 1954 року "Про розгляд матеріалів по обміру земель по кварталах №485" за землекористувачами залишено в користуванні земельні ділянки відповідно до існуючих норм в таких розмірах: за будинком АДРЕСА_4 присадибну ділянку площею 3 020 кв.м, а ділянку площею 1 850 кв.м вилучено та зараховано до міського земельного фонду; за будинком АДРЕСА_1 присадибну ділянку площею 2 810 кв.м.
Згідно довідки Львівського обласного державного комунального БТІ та ЕО від 16 серпня 2006 року, виданої ОСОБА_2, за будинком АДРЕСА_1 закріплена земельна ділянка площею 2 810 кв.м. Підставою землекористування є рішення виконкому Львівської міської ради народних депутатів № 1438 від 20 жовтня 1954 року.
08 червня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Львівської міської ради із заявою № З-К-15657 щодо погодження межі між земельними ділянками на АДРЕСА_1 і АДРЕСА_2.
Згідно витягу з протоколу № 157 засідання узгоджувальної комісії для вирішення земельних спорів від 24 липня 2015 року комісія ухвалила погодити межу між земельними ділянками відповідно до акту встановлення і показу меж земельної ділянки на АДРЕСА_1 (по лінії Г – А) , виготовленого ЛМВВ ЛРФ ДП "Центр ДЗК".