Постанова
Іменем України
15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 465/9412/13
провадження № 61-18212св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - Франківська районна адміністрація Львівської міської ради,
треті особи: Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство "Магістральне", Львівська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 березня 2015 року у складі судді Мартьянової С. М. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Шеремета Н. О., Ванівського О. М., Копняк С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати за ним право користування квартирою АДРЕСА_1 та зобов`язати Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ним договір житлового найму зазначеної квартири.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що проживав однією сім`єю як чоловік та дружина з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Разом з ними проживала мати ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2, він залишився проживати у зазначеному вище житловому приміщенні, несе витрати на його утримання, іншого житла немає.
Вважає, що на підставі статей 64, 65, 106 ЖК Української РСР набув право спірним житлом та, відповідно, має право на укладення договору найму, однак, відповідач відмовляє в укладенні з ним цього договору та намагається його виселити з квартири.
У грудні 2013 року Франківська районна адміністрація Львівської міської подала зустрічний позов, в якому просила виселити ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 самовільно вселився до спірної квартири, відповідних документів на проживання в ній не має, а тому відповідно до частини третьої статті 116 ЖК Української РСР підлягає виселенню без надання іншого жилого приміщення.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Франківського районного суду міста Львова від 27 березня 2015 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Франківську районну адміністрацію Львівської міської ради укласти з ОСОБА_1 договір житлового найму на квартиру АДРЕСА_1 .
У задоволенні зустрічного позову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 набув право користування спірною квартирою, як член сім`ї наймача, тому підстави для його виселення відсутні.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 листопада 2016 року рішення Франківського районного суду міста Львова від 27 березня 2015 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вселився у спірну квартиру, як член сім`ї наймача, за згодою основного квартиронаймача та членів його сім`ї, які за життя не ставили питання про його виселення, з 2006 року постійно проживав за вказаною адресою, іншого постійного місця проживання за собою він не зберігав, проживав з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 однією сім`єю, вів з ними спільне господарство.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, що надійшла у травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та про задоволення зустрічного позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Задовольняючи позов ОСОБА_1, суди встановили факт його проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, при цьому, не звернули увагу на те, що рішенням апеляційного суду Львівської області від 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову про встановлення такого факту.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Надходження справи до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набрав чинності 15 грудня 2017 року, передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу № 465/9412/13 передано до Касаційного цивільного суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що власником квартири АДРЕСА_1, загальною площею 44,50 кв. м, житловою площею 31,30 кв. м, є Львівська міська рада.
Наймачем цього житлового приміщення на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 30 травня 2007 року № 431 була ОСОБА_2 (основний квартиронаймач). Разом із нею була зареєстрована та проживала її мати ОСОБА_3
Згідно зі свідоцтвами про смерть ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у спірній квартирі залишився проживати ОСОБА_1, який вселився до неї за життя останніх, та продовжує проживати в ній до теперішнього часу.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Зазначеним вимогам закону рішення та ухвала судів попередніх інстанцій не відповідають.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосування норм права
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, на обґрунтування наявності підстав для задоволення його позовних вимог, посилався не те, що він, як член сім`ї основного квартиронаймача ОСОБА_2 та за відсутності заперечень з її боку, вселився у спірне житло. Вказував на їх спільне, постійне з 2006 року проживання та ведення спільного господарства, а також на те, що іншого житла ні на праві власності, ні на праві користування він не має. Наведеними обставинами мотивував виникнення у нього права користування спірним жилим приміщенням.
Заперечуючи проти позову та звертаючись із зустрічним, Франківська районна адміністрація Львівської міської ради зазначала, що ОСОБА_1 самовільно, без дотримання встановленого законом порядку, вселився до квартири АДРЕСА_1, а тому підлягає виселенню з неї.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного, виходив із того, що факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3 однією сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується зібраними у справі доказами, позивач вселився у спірну квартиру за згодою ОСОБА_2, ОСОБА_3, його вселення у квартиру не було самовільним, він тривалий час постійно у ній проживав, за життя ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не ставили питання про його виселення, вів з ними спільне господарство, разом з ОСОБА_2, та ОСОБА_3 проживали як одна сім`я, ОСОБА_1, а після їх смерті займався їх похованням.
Проте з такими висновками погодитись не можна.