Постанова
Іменем України
06 червня 2019 року
м. Київ
справа № 187/586/16-ц
провадження № 61-23580св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Курилівська селищна рада Петриківського району Дніпропетровської області,
треті особи: Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року у складі судді Іщенко І. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р., Демченко Е. Л., Максюти Ж. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Курилівської селищної ради Петриківського району Дніпропетровської області, треті особи: Відділ Держгеокадастру у Петриківському районі, Третя дніпродзержинська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визнання права власності на майно в порядку спадкування.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,0471 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Курилівської селищної ради, КСТ "Берізка", яка належала померлому на підставі Державного акта на право приватної власності, зареєстрованого 03 червня 1998 року.
09 січня 2015 року він звернувся до нотаріуса про отримання свідоцтва про право на спадщину, проте постановою від 24 червня 2016 року йому відмовлено у видачі свідоцтва, оскільки у нього відсутній Державний акт на право приватної власності, а виготовити дублікат неможливо, у зв`язку з тим, що тільки власник має право на його відновлення. Зазначив, що реєстрація права власності на спірну земельну ділянку за його батьком, підтверджується листом відділу Держгеокадастру у Петриківському районі від 22 червня 2016 року.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом після померлого ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,0471 га для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Курилівської селищної ради у КСТ " Берізка ".
Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із відсутності доказів, що рішенням Курилівської селищної ради передано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення індивідуального садівництва, яка розташована на території Курилівської селищної ради у КСТ "Берізка". Вказані обставини підтвердила голова садового товариства "Берізка" Кравчик Л. І., пояснивши, що член товариства ОСОБА_4 за життя не приватизував земельну ділянку № НОМЕР_1 , а тільки користувався нею і в 2012 році написав заяву про передачу в користування вказаної ділянки члену товариства ОСОБА_2, яка користується нею до цього часу.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що суд першої інстанції належним чином перевірив фактичні обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог, оскільки позивачем не доведена належність спірної земельної ділянки на праві власності ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У квітні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку зареєстровано 03 червня 1998 року за № 413, що підтверджується належним чином завіреною копією виписки з "Книги обліку Державних актів на землю". У Петриківському відділенні поліції Новомосковського відділу поліції ГУНП у Дніпропетровській області зареєстроване кримінальне провадження № 42016041500000078 внесене до ЄДРДС 16 листопада 2016 року за частиною першою статті 366 КК України за фактом підроблення офіційних документів, а саме підроблення підпису ОСОБА_4 у заяві в якій він просить виключити його зі складу членів КСТ "Берізка". У кримінальному провадженні призначена судово- почеркознавча експертиза, згідно з висновком якої підпис на заяві від батька підроблений.
У червні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подала додаткові документи до касаційної скарги.
У червні 2017 року на адресу суду надійшли заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу, згідно з якими в матеріалах цієї цивільної справи відсутні будь-які правовстановлюючі документі, які підтверджують право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку на час відкриття спадщини після його смерті.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.