ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 904/2558/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Кушніра І.В., Краснова Є.В.
за участю секретаря судового засідання Лихошерст І.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпровської міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька Л.М., судді Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.) та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018 (суддя Воронько В.Д.)
за позовом Дніпровської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Менада"
про стягнення заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди земельної ділянки та зобов`язання повернути земельну ділянку
та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Менада"
до Дніпровської міської ради
про зобов`язання вчинити певні дії
за участю:
позивача: Капшук І. О. (довіреність від 21.12.18)
відповідача: 1) Коцюбко І.В. (адвокат), Сидоренко Д.І. (адвокат),
ВСТАНОВИВ:
Звернувшись у суд з даним позовом, Дніпровська міська рада (далі - позивач) просила стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми "Менада" (далі-відповідач) 1 101 615,26 грн. заборгованості за користування земельною ділянкою за період з 2015 по 2018 роки, розірвати договір оренди земельної ділянки від 09.10.2009 (далі-договір), який укладено між позивачем та відповідачем та зобов`язати відповідача повернути за актом приймання-передачі земельну ділянку, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 0,2090 га, яка знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, (Бабушкінський район) бульвар Європейський (далі-земельна ділянка), привівши її у придатний для подальшого використання стан.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач користується земельною ділянкою і не сплачує орендну плату, у зв`язку з чим виникла заборгованість, а також існує суспільна необхідність у достроковому розірвані договору для будівництва метро та повернення земельної ділянки.
Відповідач звернувся із зустрічним позовом, у якому просив зобов`язати позивача виконати зобов`язання, яке встановлено пунктом 6.10 договору шляхом передачі відповідачу земельної ділянки у користування, для проектування та улаштування літнього майданчика (кафе) за актом приймання-передачі.
Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що при поновленні договору земельна ділянка не була передана відповідачу.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2018, з урахуванням ухвали цього ж суду про виправлення описки від 17.12.2018, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 18.03.2019, первісний позов задоволено частково, розірвано договір, в іншій частині первісного позову та у зустрічному позові, відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати вище вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та в цій частині прийняти нове, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що земельна ділянка перебуває у користуванні відповідача, який не сплачує орендну плату, що призвело до виникнення у нього заборгованості. При цьому позивач вказує на те, що оскаржувані судові рішення прийнято без дотримання принципу рівності перед законом, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для справи.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін вказані судові рішення, посилаючись на те, що судами у відповідності до норм матеріального та процесуального права надано належну правову оцінку поданим сторонами доказам, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, виходить з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 09.10.2009 між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено договір, за умовами якого та на підставі акта приймання-передачі орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, строком на 5-ть років, для здійснення комерційної діяльності та зобов`язався вносити орендну плату на умовах визначених договором.
Згідно пункту 6.6 договору, відповідач зобов`язався на вимогу виконкому міської ради, до початку будівництва другої черги метрополітену, звільнити земельну ділянку за власний рахунок. Аналогічний обов`язок покладено на відповідача пунктом 4.6 рішення позивача від 16.09.2009 № 323/49.
Пунктом 12.5 договору встановлено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.
13.10.2009 зазначений договір був зареєстрований у встановленому законом порядку.
02.12.2009 позивачем прийнято рішення № 287/52, яким звільнено відповідача від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою на період звільнення земельної ділянки від літнього майданчика та зобов`язано відповідача у тримісячний термін укласти з позивачем в установленому законом порядку додатковий договір до договору.
10.12.2009 складено акт приймання-передачі земельної ділянки, за яким відповідач передав, а позивач на підставі рішення міської ради від 02.12.2009 № 287/52 прийняв зазначену земельну ділянку та одночасно складено акт обстеження.
29.12.2009 між позивачем та відповідачем укладено додатковий договір до договору, яким доповнено розділ 4. "Орендна плата" пунктами 4.12, 4.13 якого звільнено відповідача від орендної плати за користування земельною ділянкою на період її звільнення від літнього майданчика; факт звільнення або зайняття земельної ділянки встановлюється за актом приймання-передачі земельної ділянки та підтверджується актом обстеження стану земельної ділянки.
Рішенням від 29.10.2014 № 330/56 позивач вирішив поновити договір та додатковою угодою від 22.01.2015 визначено про його поновлення на 5-ть років, починаючи з 14.10.2014.
Суди спираючись на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.09.2017 у справі № 904/7119/17, яке набрало законної сили, встановили відсутність акта приймання-передачі земельної ділянки після поновлення договору, що не заперечується сторонами.
Також судами було встановлено, що 24.04.2018 виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення № 341, яким зобов`язано відповідача звільнити земельну ділянку від тимчасових споруд за власний рахунок протягом 7-ми календарних днів з моменту прийняття цього рішення.
Задовольняючи частково первісні позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що виникнення суспільної потреби, яка пов`язана з будівництвом об`єкта транспортної інфраструктури, є підставою для розірвання договору. Відмовляючи у задоволенні первісного позову в частині стягнення заборгованості та зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку позивачу, суди послалися на те, що позивач не довів передання відповідачу земельної ділянки після поновлення договору за актом приймання-передачі та користування відповідачем земельною ділянкою у спірний період. Відмову у задоволенні зустрічного позову, суди обґрунтували необхідністю розірванням договору, так як земельна ділянка потрібна для будівництва метро.
Підстави для скасування оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині відсутні з огляду на наступне.