ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №826/24449/15
адміністративне провадження №К/9901/24351/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування рішення, за касаційною скаргою Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Іщука І.О. від 19 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В., Шелест С.Б. від 13 лютого 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергія Павловича (далі -відповідач), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про скасування рішення, в якому просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 03 червня 2014 року індексний номер 13498779 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, від 03 червня 2014 року індексний номер 13498781, прийняте Приватним нотаріусом Київського міського нотаріальною округу Ковальчуком Сергієм Павловичем щодо заміни умов обтяження нерухомого майна: житлової квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у відповідача станом на час прийняття оскаржуваного рішення були відсутні повноваження для вчинення реєстраційних дій щодо реєстрації обтяження згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року в контексті Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно абзацу 2 частини п`ятої статті 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Натомість, суди встановили, що відповідні нотаріальні дії та державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена різними нотаріусами та в різний час.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 28 квітня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 03 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/24449/15, витребувано матеріали справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 січня 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 826/22234/15.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли та не інформували про наявність будь-яких нових обставин, які варто врахувати Верховному Суду під час касаційного перегляду справи, з урахуванням часу, що пройшов з моменту винесення оскаржуваних рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 14 листопада 2007 року між позивачем та Відкритим акціонерним товариством "Кредитпромбанк" було укладено іпотечний договір № 41/22/І22/07-СС, посвідчений Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Котковою О.А., зареєстровано в реєстрі за № 2541. Предметом іпотеки є: житлова квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
03 червня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком Сергієм Павловичем прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 13498779, про внесення змін до запису про іпотеку 5874469 (спеціальний розділ), згідно якого іпотекодержателем належного ОСОБА_1 на праві приватної власності майна (житлової квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 ) зазначено ПАТ "Дельта Банк" код ЄДРПОУ 34047020, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36 Б.
При цьому підставою для винесення цього рішення зазначено договір від 16 липня 2007 року № 41/22/07-СС.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами діюче законодавство України не передбачало обов`язку реєстратора щодо внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення прав за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору та тим самим нотаріусом, який посвідчував цей договір.
Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 грудня 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Як установлено судами попередніх інстанцій, виникнення спірних правовідносин обумовлено незгодою позивача з рішенням нотаріуса про державну реєстрацію змін умов обтяження нерухомого майна у зв`язку із захистом права власності на квартиру. Позивачем обрано такий спосіб захисту, як скасування реєстраційної дії та залишення права вимоги на квартиру, яка є предметом договору іпотеки № 41/22/І22/07-СС від 14 листопада 2007 року, за первісним іпотекодавцем.