ПОСТАНОВА
Іменем України
14 червня 2019 року
Київ
справа №823/33/16
адміністративне провадження №К/9901/7377/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №823/33/16
за позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Черкаської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року (прийняту у складі головуючого судді Орленко В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів: Кузьменка В.В., Шурка О.І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до прокуратури Черкаської області (далі - Прокуратура), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ в.о. прокурора Черкаської області від 14 грудня 2015 року №751к про звільнення з посади прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури;
- поновити на посаді аналогічній із посадою, з якої Позивача звільнено, та яка існує на даний момент, а саме на посаді прокурора Звенигородської місцевої прокуратури;
- стягнення з роботодавця заборгованості по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, в задоволенні позову відмовлено.
3. Рішення судів мотивовані тим, що норми Кодексу законів про працю України поширюються на спірні правовідносини виключно у частині, яка не врегульована або не суперечить положенням Закону України "Про прокуратуру".
4. Суди зазначили, що приписи Закону України "Про прокуратуру", будучи спеціальними нормами, що регулюють спірні правовідносини, прямо передбачають таку підставу для звільнення прокурора з посади як скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, а тому підстави для звільнення позивача відповідають визначеним у наказі від 14.12.2015 року №751к вимогам чинного законодавства. З урахуванням наведеного твердження Апелянта про те, що оскаржуваний наказ приведений у відповідність до вимог чинного законодавства лише після внесення до нього змін наказом від 21.12.2015 року №801к, є помилковим.
5. Також, суди дійшли висновку, що прокуратура, приймаючи оскаржуваний наказ, діяла у межах повноважень, у відповідності та у спосіб, передбачені чинним законодавством.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 23 травня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року.
7. 23 січня 2018 року вказана касаційна скарга надійшла до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
8. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):
8.1. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення.
9. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу (відповідача у справі):
9.1. Прокуратура Черкаської області посилалася на те, що позивача звільнено з посади прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" та трудового законодавства.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено що ОСОБА_1 працював на посаді прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури.
11. Наказом Генерального прокурора України від 23.09.2015 року №95ш у зв`язку з утворенням з 15.12.2015 року місцевих прокуратур та припиненням діяльності шляхом реорганізації міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, виключено у штатному розпису прокуратури Черкаської області ряд міських, районних, міжрайонних прокуратур та встановлено п`ять місцевих прокуратур, у тому числі Звенигородську місцеву прокуратуру, під територіальну юрисдикцію якої підпадають Звенигородський, Катеринопільській, Корсунь-Шевченківський, Лисянський та Тальнівській райони.
12. У штатному розписі місцевих прокуратур Чернігівської області за рахунок резерву Генеральної прокуратури України встановлено 234 одиниць з відповідним фондом заробітної плати, з них для Звенигородської місцевої прокуратури - 36 штатних одиниць, в тому числі 21 штатних одиниць на посади прокурорів Звенигородської місцевої прокуратури.
13. У відповідності до статті 49-2 КЗпП України ОСОБА_1 попереджено 25 вересня 2015 року про звільнення із займаної посади у зв`язку з ліквідацією органу прокуратури та скороченням кількості прокурорів (пункт дев`ятий частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру").
14. У попередженні про можливе звільнення до ОСОБА_1 доведена інформація про тестування для заміщення посади прокурора у відповідній місцевій прокуратурі, а відтак останній повідомлений, що зможе перейти на роботу у відповідну місцеву прокуратуру за умови успішного проходження тестування.
15. Позивачем 28 липня 2015 року було подано заяву для участі у тестуванні. При цьому зі змісту рейтингового списку Звенигородської місцевої прокуратури Черкаської області випливає, що ОСОБА_1 за результатами тестування на заміщення посад прокурорів у Звенигородській місцевій прокуратурі Черкаської області зайняв 28 позицію із загальним підсумковим балом 63,0.
16. Крім того, судами встановлено, що позивач результати такого тестування не оскаржував.
17. Наказом в.о. прокурора Черкаської області від 14 грудня 2015 року №751к ОСОБА_1 було звільнено із займаної посади з 14 грудня 2015 року на підставі пункту дев`ятого частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з реорганізацією органу прокуратури, в якому він обіймає посаду, та скороченням кількості прокурорів прокуратури Черкаської області.
18. Наказом прокурора Черкаської області від 21 грудня 2015 року №810к внесено зміни до наказу від 14 грудня 2015 року №751к щодо підстав звільнення ОСОБА_1 та викладено останній у наступній редакції: "звільнити юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури з 14 грудня 2015 року у зв`язку з реорганізацією та скороченням кількості прокурорів органів прокуратури Черкаської області (пункт дев`ятий частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", пункт перший статті 40 КЗпП України).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), який набрав чинності 15 липня 2015 року крім пункту 5 розділу XII (крім підпунктів 3, 5, 8, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділу ХІІІ цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; статей 21, 28-38, 42, 44-50, 62-63, 65-79 цього Закону, які набирають чинності 15 квітня 2016 року; статті 12 та Додатка до цього Закону щодо переліку та територіальної юрисдикції місцевих прокуратур, які набирають чинності з 15 грудня 2015 року.
25. Відповідно до статті 7 Закону № 1697-VII систему прокуратури України становлять:1) Генеральна прокуратура України; 2) регіональні прокуратури; 3) місцеві прокуратури; 4) військові прокуратури; 5) Спеціалізована антикорупційна прокуратура.
26. Згідно з статтею 10 Закону № 1697-VII у системі прокуратури України діють регіональні прокуратури, до яких належать прокуратури областей, Автономної Республіки Крим, міст Києва і Севастополя.
27. У структурі регіональної прокуратури утворюються підрозділи управління та відділи.
28. Відповідно до пункту 5-1 Розділу XIII "Перехідні положення" Закону № 1697-VII до набрання чинності положеннями, передбаченими абзацом третім пункту 1 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" цього Закону прокурорами місцевих прокуратур призначаються: прокурори, які на день набрання чинності цим Законом працюють у міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратурах, - за умови успішного проходження ними тестування. Проведення тестування, стажування здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором України.