ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
м. Київ
справа № 132/1127/17
адміністративне провадження № К/9901/49496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Берназюка Я.О., Кравчука В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018р. (судді: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г., Полотнянко Ю.П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницької області про визнання неправомірними дій та зобов`язання вчинити дії,
в с т а н о в и в :
У квітні 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у відновленні йому виплат пенсії за вислугу років;
зобов`язати відповідача відновити йому виплату пенсії за вислугу років, призначеної довічно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" починаючи з 01.04.2015р.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що йому з 2011 року призначена пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", однак пенсія відповідачем з 01.04.2015р. не виплачується. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01.04.2015р. протиправними та просить суд зобов`язати відповідача відновити виплату пенсії.
Постановою Калинівського районного суду Вінницької області від 23.11.2017р. позов задоволено частково.
Визнано неправомірними дії відповідача щодо відмови у відновленні позивачу пенсії за вислугу років.
Зобов`язано відповідача відновити позивачу виплату пенсії за вислугу років з 01.04.2015р., призначеної довічно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 28.03.2018р. скасовано постанову суду першої інстанції, в задоволені позовних вимог відмовлено.
З ухваленим рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що призупинення виплати призначеної пенсії особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене законом, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, характер виконуваних обов`язків яких є особливим.
У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів касаційної скарги на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1, виданого 25.02.2011р., серія НОМЕР_2, з січня 2011 року перебуває на обліку у відповідача, як отримувач пенсії за вислугу років, що призначена довічно відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". (а.с.12)
З 11.04.2011р. позивач працює у Вінницькій міській раді (розпорядження міського голови від 31.03.2011р. №332-О).
З 13.11.2012р. обіймав посаду заступника керівника Центру - начальника відділу надання адміністративних послуг Центру адміністративних послуг "Прозорий офіс" №3 (Старе місто) Департаменту адміністративних послуг міської ради (розпорядження міського голови від 12.11.2012р. №646-О).
З 05.10.2015р. і по час звернення до суду обіймає посаду начальника відділу - адміністратора відділу надання адміністративних послуг №4 Департаменту адміністративних послуг міської ради (розпорядження міського голови від 02.12.2015р. №741-О). (а.с.42)
Позивач, згідно довідки №12-00-014-51785 від 20.11.2017р., виданої директором Департаменту кадрової політики Вінницької міської ради є посадовою особою місцевого самоврядування п`ятої категорії посад дев`ятого рангу. (а.с.47)
Виплата пенсії позивачу здійснювалась до 01.04.2015р.
З 01.04.2015р. відповідачем припинено виплату пенсії на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII.
В лютому 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо здійснення виплати йому пенсії за період з 01.04.2015р. по 31.12.2016р. (а.с.10)
Відповідач листом від 27.02.2017р. №150/С-12 повідомив позивача про відмову у задоволенні заяви з посиланням на те, що у період служби в органах місцевого самоврядування згідно статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" (в редакції Законів №213 від 02.03.2015р. та №911 від 24.12.2015р.), пенсії, призначені відповідно до законодавства України не виплачуються, а тому з 01.04.2015р. виплату пенсій позивачу припинено, так як він перебував на службі в органах місцевого самоврядування. Крім того, з 01.01.2017р. виплату пенсії поновлено в розмірі 85% призначеного розміру у зв`язку з внесенням змін до ч. 7 ст. 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" згідно Закону України від 06.12.2016р. №1774-V-III. (а.с.11)
Вважаючи дії відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправними позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що з 01.04.2015р. виплата пенсії, призначеної позивачу довічно відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" підлягає відновленню у зв`язку з відсутністю зазначених у статті 54 цього Закону підстав для її невиплати.
Суд першої інстанції виходив з того, що 02.03.2015р. прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213 -VIII, який набрав чинності з 01.04.2015р., згідно якого внесено зміни в статтю 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", згідно з якими тимчасово, у період з 01.04.2015р. по 31.12.2015р. у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.
Крім того, відповідно до пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015р. №213-VIII, у разі неприйняття до 01.06.2015р. закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата", "Про Кабінет Міністрів України" "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскільки визначений в пункті 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону №213-VIII закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015р. прийнятий не був, у зв`язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України "Про державну службу" щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії/ щомісячне грошове утримання за цим Законом не призначаються.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для обмеження у виплаті пенсії позивачу згідно ст. 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у зв`язку з втратою чинності норм Закону України "Про державну службу" в частині пенсійного забезпечення.