ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №751/6914/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23312/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Саприкіної І.В., Карпушової О.В., Кучми А.Ю. від 22 лютого 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Саприкіної І.В., Карпушової О.В., Кучми А.Ю. від 01 березня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати неправомірним та скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 30 виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині направлення на доопрацювання заяви про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням йому III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії, відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975).
В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІІ групи внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов`язків військової служби на території Республіки Афганістан на дату встановлення інвалідності - 04 квітня 2014 року відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року позов задоволено частково, визнано дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням III групи інвалідності пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії неправомірними, зобов`язано Міністерство оборони України розглянути повторно заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії та додані до неї документи і прийняти відповідне рішення, відповідно до Порядку № 975, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України у встановленому порядку не розглянуто заяву позивача та не прийнято рішення щодо можливості призначення виплати одноразової грошової допомоги, чим допущено порушення права на належний розгляд поданої ОСОБА_1 заяви та документів і прийняття відповідного рішення з приводу призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Постановою Київського апеляційного адміністративного від 22 лютого 2017 року, в якій виправлено описку відповідно до ухвали Київського апеляційного адміністративного від 01 березня 2017 року, апеляційну скаргу Міністерством оборони України задоволено, постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що відповідачем не було відмовлено позивачу у його праві на виплату одноразової грошової допомоги, а запропоновано надати додаткові документи, які б підтверджували його право на виплату одноразової грошової суми, а саме, відповідний документ, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) та про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення особі тілесних ушкоджень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, в якій виправлено описку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2017 року, як таку, що винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права і залишити в силі постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29 листопада 2016 року.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 11 березня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/6914/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 22 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Верховного Суду Берназюка Я.О.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О. від 12 червня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 751/6914/16-а.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач з 23 жовтня 1985 року по 15 листопада 1987 року проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил колишнього Радянського Союзу, в тому числі в період з 16 квітня 1986 року по 15 листопада 1987 року приймав участь в бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан, є учасником бойових дій, інвалідом війни.
В липні 2013 року позивач пройшов судово-медичну експертизу у Київському міському клінічному бюро судово-медичних експертиз, за висновком якої встановлено, що рубці, які залишились після отримання множинного вогнепального осколкового поранення "є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових поранень, що могли бути спричинені під час проходження служби у 1986 році".
Відповідно до протоколу від 17 лютого 2014 року № 402 Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв: "поранення, закрита черепно-мозкова травма, контузія головного мозку і захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії".
В квітні 2014 року позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією, відповідно до довідки якої йому встановлена: "III група інвалідності з 04 квітня 2014 року; причина інвалідності: "поранення, ЗЧМТ, контузія головного мозку і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
В травні 2015 року позивач повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією, якою йому встановлена: "III група інвалідності з 01 травня 2015 року. Причина інвалідності: поранення, ЗЧМТ, контузія головного мозку і захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії".
У зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності позивач подав заяву до Міністерства оборони України через Чернігівський обласний військовий комісаріат щодо виплати одноразової грошової допомоги.
20 травня 2016 року рішенням комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленому протоколом від 20 травня 2016 року № 30, документи позивача повернуті до Чернігівського обласного військового комісаріату на доопрацювання, оскільки у поданих матеріалах відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку № 975.
Вважаючи незаконними дії Міністерство оборони України щодо повернення документів про нарахуванні одноразової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що судом апеляційної інстанції незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права, скасовано рішення суду першої інстанції та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Скаржник наголошує, що оскаржуване рішення та дії відповідача є протиправними, оскільки не відповідають вимогам Порядку № 975 та частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не у спосіб передбачений законом. Вважає, що має право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, однак відповідач заяву позивача про виплату такої допомоги не розглянув, а документи повернув на доопрацювання, чим порушив його право на соціальний захист, передбачений статтею 46 Конституції України. Крім того зазначає, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу від 17 лютого 2014 року № 402 року засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання. У свою чергу, саме відповідач у цій справі, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зокрема, використовуючи архівні матеріали, зобов`язаний був довести протилежне, а саме, те, що позивач отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) при вчиненні кримінального чи адміністративного правопорушення або у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинив собі тілесні ушкодження.
Від Міністерство оборони України надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.