ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №826/8437/16
адміністративне провадження №К/9901/18724/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича, третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про скасування рішення за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Аблова Є.В. від 27 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Василенка Я.М., Кузьменка В.В., Шурка О.І. від 10 жовтня 2017 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича (далі - відповідач), третя особа Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" про скасування рішення, у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кондратюка Віктора Станіславовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 грудня 2012 року індексний номер 7054061 щодо зміни умов обтяження нерухомого майна ОСОБА_1 : житлового будинку з господарськими будівлями, адреса: АДРЕСА_1, номер РПВН: НОМЕР_2; земельної ділянки, адреса: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржуване рішення прийнято відповідачем в порушення положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки реєстрація прав на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року здійснено іншим приватним нотаріусом - відповідачем та за спливом більш ніж півроку після посвідчення відповідного договору, на підставі якого такі права виникли.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що згідно абзацу 2 частини п`ятої статті 3 Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація прав власності, реєстрація яких проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, проводиться нотаріусом, яким вчиняється така дія. Натомість, суди встановили, що відповідні нотаріальні дії та державна реєстрація прав та їх обтяжень була проведена різними нотаріусами та в різний час.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу подано 25 жовтня 2017 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 826/8437/16, витребувано матеріали справи.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 лютого 2018 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Коваленко Н.В.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 826/8437/16.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів, суддею-доповідачем визначено суддю Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В.
Учасники справи письмових клопотань не заявляли та не інформували про наявність будь-яких нових обставин, які варто врахувати Верховному Суду під час касаційного перегляду справи, з урахуванням часу, що пройшов з моменту винесення оскаржуваних рішень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1601/0408/88-055, згідно умов якого банк зобов`язується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 25 000, 00 доларів США, на строк з 18 квітня 2008 року по 18 квітня 2018 року та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 2.1 договору № 1601/0408/88-055 забезпеченням виконання зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасну сплату процентів і несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, відшкодування збитків у зв`язку з порушенням умов даного договору та інших витрат банку, пов`язаних з одержанням виконання, виступає іпотека: житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Умови передачі майна в іпотеку, звернення стягнення на предмет іпотеки, регулюються чинним законодавством України і іпотечним договором, що укладається між Банком і позичальником (пункт 2.2 договору).
При непогашенні заборгованості перед банком у строки, передбачені даним договором, банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися в суд. У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки і при недостатності суми, що виручена від реалізації предмета іпотеки, для повного задоволення своїх вимог, банк має право одержати суму, якої бракує для повного задоволення своїх вимог, за рахунок іншого майна позичальника відповідно до чинного законодавства України (пункт 2.3 договору).
18 квітня 2008 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, яким забезпечується належне виконання іпотекодавцем вимог іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору від 18 квітня 2008 року № 1601/0408/88-055, укладеного між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, які будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо повернення Іпотекодавцем Іпотекодержателю кредиту в строк до 18 квітня 2018 року.
На забезпечення виконання основного зобов`язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та належні до нього відповідні будівлі та споруди.
02 лютого 2009 року між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № 1601/0408/88-055 від 18 квітня 2008 року, якою внесено зміни до пункту 3.3 даного договору та додатку № 1.
Крім того, 10 лютого 2010 року між ПАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 3 до вказаного вище кредитного договору, якою внесено зміни до графіку погашення кредиту.
28 жовтня 2010 року між зазначеними вище сторонами укладено договори про внесення змін та доповнень № 4 та № 5 до кредитного договору.
В подальшому, 25 травня 2012 між ПАТ "Сведбанк" (продавець) та ПАТ "Дельта Банк" (покупець) укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., що зареєстрований в реєстрі № 1306, 1307.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюком В.С. зареєстровано 27 грудня 2012 року відомості про обтяження - іпотеку на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" від 25 травня 2012 року.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що на момент укладення договору купівлі-продажу права вимоги за кредитами діюче законодавство України не передбачало обов`язку реєстратора щодо внесення інформації про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою або відступлення прав за іпотечним договором до Державного реєстру іпотек в день укладення договору та тим самим нотаріусом, який посвідчував цей договір.
Від інших учасників справи заперечень на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2017 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Вирішуючи спір у цій справі по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку, що такий спір є публічно-правовим та має вирішуватися за правилами адміністративного судочинства. Однак, колегія суддів вважає такий висновок передчасним з огляду на наступне.
За правилами частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Наведене узгоджується з положеннями статей 2, 4, 19 КАС України, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.