ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №810/4117/16
адміністративне провадження №К/9901/42583/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (суддя Василенко Г.Ю.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року (судді: Пилипенко О.Є. (головуючий), Кобаль М.І., Шелест С.Б.)
у справі № 810/4117/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд"
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправними та скасування рішень,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - Товариство) звернулося до суду з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця, митний орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 07 червня 2016 року № 125150001/2016/010065/2 та від 10 червня 2016 року №125150001/2016/010066/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 11 травня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 07 червня 2016 року № 125150001/2016/010065/2 та від 10 червня 2016 року №125150001/2016/010066/2.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не наведено та не надано будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною договору.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Митниця звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства в повному обсязі. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що висновки судів про неправомірність рішень митного органу є помилковими, оскільки подані позивачем документи не підтверджували заявлену митну вартість товару, а тому у митного органу були підстави для її визначення за резервним методом, оскільки наявна цінова інформація ґрунтувалась саме на раніше визнаних (визначених) органом доходів і зборів митних вартостях.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Митниці.
Товариство не скористалося своїм правом подати заперечення / відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду справи.
21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 25 листопада 2013 року між позивачем (покупець) та "AIMON GROUP LIMITED" (Китай) (продавець) укладено договір купівлі-продажу товарів № 068/13, за умовами якого продавець зобов`язався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар - непродовольчу продукцію відповідно до інвойсу, який є невід`ємною частиною даного контракту.
З метою митного оформлення товару, імпортованого на виконання умов вказаного контракту, позивач подав до Митниці митні декларації від 06 червня 2016 року №125150001/2016/703822 та від 10 червня 2016 року №125150001/2016/703947.
Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларант разом із митною декларацією від 06 червня 2016 року № 125150001/2016/703822 надав митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) із доповненням, рахунок-фактура (інвойс), договір про перевезення, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, міжнародна автомобільна накладна (CMR), коносамент, пакувальний лист, страховий поліс, договір страхування, сертифікат про походження товару, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи.
За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митний орган через засоби електронного зв`язку надіслав Товариству повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
На виконання вимог Митниці позивач надав наступні додаткові документи: прайс-лист; комерційна пропозиція; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Інші документи на той момент декларант не мав можливості надати, про що повідомив митний орган.
У свою чергу, до митної декларації від 10 червня 2016 року №125150001/2016/703947 декларант додав наступні документи: рішення про визначення коду товару згідно з УКТЗЕД, зовнішньоекономічний договір (контракт) із доповненням, рахунок-фактура (інвойс), договір про перевезення, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги, міжнародна автомобільна накладна (CMR), коносамент, пакувальний лист, страховий поліс, договір страхування, сертифікат про походження товару, висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи.
За наслідками опрацювання наданих декларантом документів митний орган через засоби електронного зв`язку надіслав декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.
На виконання вимог Митниці позивач надав лист від виробника товару; прайс-лист; комерційна пропозиція; висновок ТТП. Крім того, позивач повідомив митницю, що інші документи на той час не має можливості надати.
Розглянувши подані декларантом додаткові документи, Митниця відмовила Товариству у митному оформленні (випуску) товарів, про що склала картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів та прийняла спірні рішення про коригування митної вартості товарів від 07 червня 2016 року № 125150001/2016/010065/2 та від 10 червня 2016 року №125150001/2016/010066/2, згідно з якими митну вартість імпортованого позивачем товару визначила за резервним методом.
Товар, який надійшов на адресу Товариства, випущено у вільний обіг із застосуванням фінансових гарантій на суму переплати митних платежів відповідно до розділу Х МК України.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.
При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.