ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №2а-7177/10/1370
адміністративне провадження №К/9901/2669/18
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Люкс інстал-сервіс" (далі - Товариство) звернулося з позовом до Львівського окружного адміністративного суду до Державної податкової інспекції в Галицькому районі м. Львова (далі - ДПІ) у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.05.2010 №000912321/0, яким донараховано суму податкового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 58751,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог вказує на те, що воно понесло фактичні витрати на придбання товарів (робіт, послуг) в сумі 834079,70 грн., у т.ч. на придбання виробничих матеріалів 822 561,92 грн., на придбання малоцінних швидкозношуваних предметів 8 705,05 грн., на оплату послуг банку 2 812,73 грн. Позивач зазначає,що заниження задекларованих показників дійсно мало місце, але якщо проаналізувати дані бухгалтерського обліку за 01.01.2007 - 31.12.2007, скориговані валові витрати були занижені на 138427 грн., а заниження валових доходів на 120520 грн. не призвело до заниження об`єкта оподаткування. Об`єкт оподаткування становить 13301 грн. (сума податку 3 325 грн.), а позивач сплатив 7802 грн. податку на прибуток. Тому, витрати були враховані належно, а висновки відповідача не відповідають дійсності. Позивач також посилається на порушення пункту 5.2.2. Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки відповідь на скаргу позивача надійшла із пропуском встановленого законом строку, що тягне за собою задоволення скарги платника.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.04.2011 (М.В. Костів) у задоволені позову було відмовлено, у зв`язку із тим, що порушення, які визначені відповідачем у акті перевірки про заниження скоригованих валових доходів позивач не заперечує та визнає у зауваженнях, посилаючись, водночас, на те, що така обставина не вплинула на розмір податкового зобов`язання.
Натомість постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2014 вказане рішення суду першої інстанції було скасовано. Фактично цим судом було підтримано позицію позивача, що викладена у позові.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, а рішення першої інстанції залишити без змін. У касаційній скарзі повторює позицію суду першої інстанції, яка була зазначена та не підлягає повторенню.
Письмового відзиву на касаційну скаргу позивача до Суду не надходило, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що актом №1763/23-209/34768457 від 26.04.2010 "Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Люкс Інстал-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 31.12.2009" було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 4.1. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого занижено податкове зобов`язання по податку на прибуток на суму 30130,00 грн.; порушення п. 4.1.4. Закону України "Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", що виявилось у неподанні декларації з податку на прибуток за 1 кв. 2009.
На підставі вказаного акту було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.05.2010 №0000912321/0 на суму 58751,00 грн., з яких 30130,00 грн. - основний платіж, 28621,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, що за наслідками адміністративного оскарження було залишено без змін.
Судами також встановлено, що таким рішенням передував виявлений факт того, що позивачем були занижені скориговані валові витрати за 2007 рік.
Не погоджуючись із позицією контролюючого органу, суд апеляційної інстанції зауважив про незаконність винесеного податкового повідомлення-рішення №0000912321/0.
Разом з тим, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача в межах її доводів, вважає висновки суду апеляційної інстанції про незаконність податкових повідомлень-рішень передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.
Так, Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.