ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №620/3561/18
адміністративне провадження №К/9901/4671/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Стародуба О.П.,
розглянув в попередньому судовому засіданні справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018 (суддя Клопота С.Л.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019 (колегія у складі суддів Карпушова О.В., Губська Л.В., Епель О.В.)
у справі №620/3561/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати неправомірними рішення Міністерства оборони України від 21 вересня 2018 року № 93, виражене у формі протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, в частині призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскільки у квітні 2017 року було збільшено розмір одноразової грошової допомоги до 250-кратного прожиткового мінімуму, то прийняття відповідачем у вересні 2018 року рішення про виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму не відповідало вимогам законодавства.
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.03.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, у задоволенні позову відмовлено.
4. У касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
5. Ухвалою Верховного Суду від 27.02.2019 відкрито провадження у справі.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період 28.10.1981 по 09.11.1983. Крім того, з 30.05.1982 по 09.11.1983 він брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку на території Республіки Афганістан.
7. Під час виконання обов`язків військової служби в Республіці Афганістан в 1982 році позивачем було отримано вогнепальне осколкове поранення голови, тулуба, обох верхніх кінцівок, контузію головного мозку.
8. Відповідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 12.08.2015 № 3000 у ОСОБА_1 встановлено вогнепальні осколкові поранення голови, тулуба, обох верхніх та обох нижніх кінцівок, контузія головного мозку, ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
9. Згідно Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 030564 від 24.02.2016 позивачу первинно встановлена ІII група інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
10. З Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВБ № 037247 від 15 лютого 2017 року вбачається, що позивачу було повторно встановлено III групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
11. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 26.03.2018 у справі № 750/23/18, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, Міністерство оборони України зобов`язано призначити і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, відповідно та у розмірі, встановленому підпунктом "б" пункту 1 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
12. На виконання судових рішень по справі № 750/23/18 Міністерством оборони України в особі Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, прийнято рішення від 21.09.2018 № 93, яким вирішено призначити позивачу одноразову допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, що становить 206700,00 грн.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до пункту б частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у редакції, чинній на час встановлення позивачу інвалідності ІІІ групи, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
14. Згідно з пунктом б частини першої статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону № 2004-VIII від 06.04.2017, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі, зокрема, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
15. Крім того, стаття 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" (у редакції Закону, що діє з 07.05.2017) розповсюджується на категорії військовослужбовців, які зазначені у підпункті 4 пункту другого статті 16 цього Закону, а саме: військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ними під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ними обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
16. Отже, стаття 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" у редакції після 07.05.2017 не підлягає застосуванню у спорах за участю військовослужбовців строкової служби.
ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи.
18. У касаційній скарзі наголошує, що рішення стосовно виплати одноразової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму прийнято 21.09.2018. Натомість, Законом № 2004-VIII, який набрав чинності з 07.05.2017, до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" було внесено ряд змін, зокрема, текст статті 16-2 викладено в такій редакції: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у 250-кратному прожитковому мінімумі, встановленому законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту другого статті 16 цього Закону). Відтак, враховуючи, що інвалідність позивачу була встановлена після звільнення з військової служби з причин поранення, контузії та захворювання пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а рішення компетентного органу стосовно призначення одноразової допомоги прийнято після внесення змін Законом № 2004-VIII до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова виплата позивачу має становити 250-кратний прожитковий мінімум.