ПОСТАНОВА
Іменем України
11 червня 2019 року
Київ
справа №810/2231/14
адміністративне провадження №К/9901/4531/18
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року (колегія суддів: головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Мєзєнцев Є.І., Старова Н.Е.)
у справі №810/2231/14
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест"
до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" (далі - Товариство) звернулось в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що ним, у встановлений законом строк, подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, що прийнята контролюючим органом без зауважень, а тому оскаржувані податкові повідомлення - рішення, якими Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість є протиправними та підлягають скасуванню.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо невизнання як податкову звітність податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року позивачем не оскаржувались, податкова декларація за серпень 2013 року вважається неподаною, а тому контролюючий орган дійшов вірного висновку про завищення Товариством залишку від`ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вересень, жовтень та грудень 2013 року на суму 10 583 067 грн., що свідчить про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Не погоджуючись з зазначеною постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.
Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2014 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест" задоволено, постанову Київського окружного адміністративного суду від 25 червня 2014 року скасовано та прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення №0003152204 від 26.11.2013, №0003302204 від 17.12.2013, та №0000282204 від 14.02.2014.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач неправомірно не визнав як податкову звітність податкову декларацію з податку на додану вартість з додатками за серпень 2013 року, при цьому жодним чином не досліджував підстави формування від`ємного значення та договірні відносини з контрагентами позивача, а тільки послався на арифметичні та методологічні помилки в податковій декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року. Вищевикладене, у своїй сукупності, свідчить про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу, якими зменшено позивачу залишок від`ємного значення попереднього звітного податкового періоду за вересень, жовтень та грудень 2013 року на суму 10 583 067 грн.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що Товариством не подано декларацію з податку на додану вартість за серпень 2013 року, оскільки останній надано статус "неподаткової звітності", про що повідомлено позивача листом від 23.09.2013 №2686/10/15-2. Дії контролюючого органу щодо невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2013 року податковою звітністю Товариством в судовому порядку не оскаржувались, з огляду на що, оскаржувані податкові повідомлення рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідачем в межах його повноважень та у спосіб встановлений законом.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31 грудня 2014 року відкрито касаційне провадження на касаційною скаргою відповідача.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
18 грудня 2017 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за вересень 2013 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Білгород Інвест".
За результатами перевірки складено акт від 04.11.2013 №465/22-04.
Як вбачається з акту, в порушення п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14, п.102.5, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135. п.198.3 ст. 198, ст. 200 Податкового кодексу України TOB "Білгород Інвест" завищено залишок від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду (рядок 24 декларації звітного (податкового) періоду) за вересень 2013 року на суму 10 583 067 грн.
На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0003152204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 583 067, 00 гривень.
Не погодившись з зазначеним податковим повідомленням - рішенням, позивач подав скаргу від 13.12.2013. Рішенням Головного управління Міндоходів у Київській області від 21.02.2014 № 429/10/10-36-10-01-04/1083 про результати розгляду скарги скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 26.11.2013 №0003152204 - без змін.
Також, відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB "Білгород Інвест" за жовтень 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 02.12.2013 №616/22-04 та прийнято податкове повідомлення - рішення від 17.12.2013 №0003302204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10 583 067, 00 грн.
За наслідками адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення - без змін.
Посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість підприємства TOB "Білгород Інвест", за грудень 2013 року.
На підстав акту перевірки, ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 14.02.2014 №0000282204, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 10 583 067, 00 грн.
Контролюючий орган зазначив, що Товариством не подано декларацію з ПДВ за серпень 2013 року, що призвело до завищення розміру від`ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 10 583 067 грн.
Надаючи правову оцінку вищевикладеному, колегія суддів виходить з наступного.