ПОСТАНОВА
Іменем України
13 червня 2019 року
Київ
справа №812/987/16
адміністративне провадження №К/9901/40484/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на постанову Луганського окружного адміністративного суду у складі судді Смішливої Т.В. від 23 вересня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Ханової Р.Ф., суддів Василенко Л.А., Гайдара А.В. від 22 листопада 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" до Офісу великих платників податків ДФС, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Лисичанська нафтова інвестиційна компанія" (далі - позивач, Товариство) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Луганську Міжрегіонального Головного управління ДФС (правонаступник Офіс великих платників податків ДФС; далі - відповідач, Офіс) про визнання протиправною бездіяльності податкового органу щодо ненадання висновку про розмір суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) та пені за жовтень 2013 року та зобов`язання відповідача надати Головному управлінню Державної казначейської служби України у Луганській області висновки про повернення суми бюджетного відшкодування в розмірі 2918419,00 грн. та пені в розмірі 1531931,29 грн. за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2013 року
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство зазначало, що внаслідок набрання законної сили постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі №812/823/15, якою визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30 січня 2014 року №0000041702, №0000051702 та №0000031702 про збільшення грошових зобов`язань з ПДВ, зменшення розміру від`ємного значення ПДВ та суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року, мало правомірні очікування, що орган державної податкової служби протягом п`яти робочих днів подасть органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, однак вказаних дій відповідач не виконав, чим порушив право позивача на своєчасне отримання бюджетного відшкодування. Крім того на суму такої заборгованості бюджету до моменту її погашення в силу положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання органу Державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Товариству ПДВ за жовтень 2013 року; зобов`язано контролюючий орган подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області висновок про відшкодування Товариству ПДВ за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2013 року у сумі 2918419,00 грн. та пені за період з 08 червня 2016 року по15 червня 2016 року у розмірі 13816,48 грн.; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем протиправно не подано протягом п`яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення суду, яке набрало законної сили, та узгодження суми податку, визначеної Товариством у декларації за жовтень 2013 року та заявленої до відшкодування, до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету, адже обставини набрання законної сили судовим рішенням в силу вимог пункту 200.15 статті 200 ПК України зобов`язують орган державної податкової служби вчинити такі дії. Також суд визнав наявність підстав для відшкодування позивачу пені, нарахованої на суму бюджетної заборгованості в силу вимог пункту 200.23 цього Кодексу за 8 календарних днів (з 08 по 15 червня 2016 року).
Донецький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив про ненадання судами попередніх інстанцій належної правової оцінки обставинам оскарження судових рішень у справі №812/823/15 в касаційному порядку та відкриття Вищим адміністративним судом України 15 червня 2016 року касаційного провадження, що, на думку контролюючого органу, не дає підстав подавати висновок до органу державного казначейства з підтвердженням суми ПДВ, яка підлягає відшкодуванню по декларації за жовтень 2013 року. Крім того, посилаючись на положення пункту 200.13 статті 200 ПК України, стверджує, що оскільки СДПІ не подала до органу державного казначейства висновок щодо підтвердження суми бюджетного відшкодування, підстави для стягнення пені відсутні.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на таке.
Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин у цій справі) бюджетне відшкодування - це відшкодування від`ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування ПДВ за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Порядок визначення суми ПДВ, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків встановлені статтею 200 ПК України.
Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
За змістом пунктів 200.10, 200.11 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних. Контролюючий орган має право провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу, за період до 1 січня 2016 року.
Пунктами 200.12, 200.13 цієї статті Кодексу визначено, що контролюючий орган зобов`язаний протягом п`яти робочих днів після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
У відповідності до пункту 200.14 статті 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки сум бюджетного відшкодування, визначених у пункті 200.11 цієї статті, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування у звітному (податковому) періоді, та зараховує таку суму заниження до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.